Село Рівне розкинулось на схід від Дрогобича на відстані 31 км. Історична назва цього поселення має давнє коріння, перша назва, яка згадувалася ще до XIX ст. - Кьонінгсау. Перша частина слова кьонінг означала король, а друга сау - гай, дослівно королівський гай. За переказами старожилів, назва села означала павук у павутинні. I справді, коли дивитися на село із висоти пташиного польоту, то в центрі можна побачити теперішній храм Pіздва Пресвятої Богородиці, а раніше тут стояв костел. Від цієї споруди розходяться пять доріг, і навколо села ще дві, що й утворює павутиння.

Теперішня назва села виникла після Другої світової війни. Центром села є Мартпляц, у перекладі з німецької — місце торгівлі. Крім того, залишилися колишні німецькі назви територій села, такі як Тартак, Малярова Долина, Заріцьке. У 1772 р. під час австрійського правління після першого розподілу Польщі західні землі заселили німецькими колоністами за програмою Йосифінської колонізації. Так у 1783 р. село заснували 37 німецьких колоністів-католиків із німецьких земель Райнланд-Пфальц, Баварії, Пруссії на землях ліквідованого Летнянського монастиря кармелітів. Забудовувалось у вигляді відомого будинку американського Пентагону за проектом архітектора Каллбруннера з Дрогобича. Тодішне поселення займалося рільництвом, тваринництвом, ремеслами, торгівлею м'ясом, молочними продуктами, лляною олією. У 1830 р. налічувалось 39 українців, у 1880 р.-675 німців та 50 українців.

Село було під австрійськими володіннями до 1918 р., а з 1919 до 1939 року належало до Речі Посполитої. 1790 р. була відкрита німецька школа. У 1846 р. було споруджено дерев'яну німецьку кірху Святих Фабіяна і Себастіяна. Вона діяла до часу репатріації німецьких колоністів. Першу школу з німецькою мовою викладання відкрито на початку XIX століття. Кам'яне приміщення школи споруджено в 1860 р. До Першої світової війни існувала двокласна школа. 3 1936 року шкільні уроки німецькою мовою не викладались. У 1937 р. відкритий молочний кооператив. 1912 року було створено Raiffeisenkasse з 44-х членів. У 40-х роках XIX ст. були в селі дитячі ясла, садок. Перший німецький громадський дім відкрито в 1850 р. Нині працює Народний дім, а при ньому бібліотека. Крім того, у тій же будівлі розміщено відділення Укрпошти та фельдшерсько-акушерський пункт.

За часів існування радянської влади кірху перетворили на склад міндобрив. На початку незалежності України, 1993 р., за час служіння отця О. Дем'яновського, кірху мешканці розібрали й на її місці почали будувати українську церкву. Велику фінансову підтримку громада отримувала від нащадків німецьких колоністів. Зв'язок із ними підтримувала вчителька Галина Степанівна Онуфрик. Головним фундатором із німецької сторони, який вів переговори і надавав фінансову підтримку, був Адольф Бірл. Перекладачем між двома сторонами - Є. Я. Хоміцький. Весь тягар цього будівництва взяла на свої плечі громада разом з отцем Дем'яновським. 

23 грудня 2018 року с. Рівне приєдналося до складу першої у Дрогобицькому районі Меденицької територіальної громади. Станом на 2018 р. у селі було 58 господарських дворів, у яких проживало 147 оcіб. Інтереси села представляє депутат Ярослав Бецко. Крім того, що він працює в Стрию на ТзОВ Леоні, є активістом, вболіває за долю села, його добробут і весь свій вільний час займається громадською діяльністю. Людина шанована, має авторитет. 3 його ініціативи ТзОВ Галичина-Захід встановило автобусну зупинку. Ця фірма щорічно виділяє певні кошти на добробут села, оскільки користується землями громади Pівного. У 2019 році здійснено освітлення вулиць, а також відкрито два автобусні маршрути - Стрий-Рівне та Дрогобич-Рівне. У 2019 році громада виграла два мікропроекти: Облаштування дитячого майданчика та Заміна вікон у народному домі -в Конкурсі проєктів місцевого розвитку, який проводила Львівська обласна рада. Спонсором було підприємство Гличина-Захід, а проєктантами - I. I. Івашків та М. Я. Ліснянська.

Джерело: Надія Козар  "Летня, Благословенна Богом"