Рівне

 Село Рівне розкинулось на схід від Дрогобича на відстані 31 км. Історична назва цього поселення має давнє коріння, перша назва, яка згадувалася ще до XIX ст. - Кьонінгсау. Перша частина слова кьонінг означала король, а друга сау - гай, дослівно королівський гай. За переказами старожилів, назва села означала павук у павутинні. I справді, коли дивитися на село із висоти пташиного польоту, то в центрі можна побачити теперішній храм Pіздва Пресвятої Богородиці, а раніше тут стояв костел. Від цієї споруди розходяться пять доріг, і навколо села ще дві, що й утворює павутиння.

Теперішня назва села виникла після Другої світової війни. Центром села є Мартпляц, у перекладі з німецької — місце торгівлі. Крім того, залишилися колишні німецькі назви територій села, такі як Тартак, Малярова Долина, Заріцьке. У 1772 р. під час австрійського правління після першого розподілу Польщі західні землі заселили німецькими колоністами за програмою Йосифінської колонізації. Так у 1783 р. село заснували 37 німецьких колоністів-католиків із німецьких земель Райнланд-Пфальц, Баварії, Пруссії на землях ліквідованого Летнянського монастиря кармелітів. Забудовувалось у вигляді відомого будинку американського Пентагону за проектом архітектора Каллбруннера з Дрогобича. Тодішне поселення займалося рільництвом, тваринництвом, ремеслами, торгівлею м'ясом, молочними продуктами, лляною олією. У 1830 р. налічувалось 39 українців, у 1880 р.-675 німців та 50 українців.

Село було під австрійськими володіннями до 1918 р., а з 1919 до 1939 року належало до Речі Посполитої. 1790 р. була відкрита німецька школа. У 1846 р. було споруджено дерев'яну німецьку кірху Святих Фабіяна і Себастіяна. Вона діяла до часу репатріації німецьких колоністів. Першу школу з німецькою мовою викладання відкрито на початку XIX століття. Кам'яне приміщення школи споруджено в 1860 р. До Першої світової війни існувала двокласна школа. 3 1936 року шкільні уроки німецькою мовою не викладались. У 1937 р. відкритий молочний кооператив. 1912 року було створено Raiffeisenkasse з 44-х членів. У 40-х роках XIX ст. були в селі дитячі ясла, садок. Перший німецький громадський дім відкрито в 1850 р. Нині працює Народний дім, а при ньому бібліотека. Крім того, у тій же будівлі розміщено відділення Укрпошти та фельдшерсько-акушерський пункт.

1 серпня 1934 р. в Дрогобицькому повіті було створено гміну Меденичі з центром у с. Меденичі. У склад гміни входили такі сільські громади: Довге, Йозефберг, Кенінгсау, Меденичі, Летня, Опарі, Ріпчиці. 25 листопада 1938 р. розпорядженням міністра внутрішніх справ Польщі Кенінгсау перейменовано на Рівне. Перейменування велося з огляду на події в Німеччині й небезпеку захисту німецькомовних з боку нацистської Німеччини, польський уряд вирішив позбутися німецьких назв. 

За часів існування радянської влади кірху перетворили на склад міндобрив. На початку незалежності України, 1993 р., за час служіння отця О. Дем'яновського, кірху мешканці розібрали й на її місці почали будувати українську церкву. Велику фінансову підтримку громада отримувала від нащадків німецьких колоністів. Зв'язок із ними підтримувала вчителька Галина Степанівна Онуфрик. Головним фундатором із німецької сторони, який вів переговори і надавав фінансову підтримку, був Адольф Бірл. Перекладачем між двома сторонами - Є. Я. Хоміцький. Весь тягар цього будівництва взяла на свої плечі громада разом з отцем Дем'яновським. 

23 грудня 2018 року с. Рівне приєдналося до складу першої у Дрогобицькому районі Меденицької територіальної громади. Станом на 2018 р. у селі було 58 господарських дворів, у яких проживало 147 оcіб. Інтереси села представляє депутат Ярослав Бецко. Крім того, що він працює в Стрию на ТзОВ Леоні, є активістом, вболіває за долю села, його добробут і весь свій вільний час займається громадською діяльністю. Людина шанована, має авторитет. 3 його ініціативи ТзОВ Галичина-Захід встановило автобусну зупинку. Ця фірма щорічно виділяє певні кошти на добробут села, оскільки користується землями громади Pівного. У 2019 році здійснено освітлення вулиць, а також відкрито два автобусні маршрути - Стрий-Рівне та Дрогобич-Рівне. У 2019 році громада виграла два мікропроекти: Облаштування дитячого майданчика та Заміна вікон у народному домі -в Конкурсі проєктів місцевого розвитку, який проводила Львівська обласна рада. Спонсором було підприємство Гличина-Захід, а проєктантами - I. I. Івашків та М. Я. Ліснянська.

Джерело: Надія Козар  "Летня, Благословенна Богом"

Hosting Ukraine