Ролів

В селі була Читальня Просвіти, а в її домі приміщувалися споживча і кредитова кооперативи. Залізнична станція Добрівляни була віддалена лише на 5 км. Дуже насичену працю провадила читальня, різні гуртки, хор. В селі була мурована церква з 1898 р.

(І.С.)

В селі дуже величаво відзначили ювілей "Просвіти".

1938 р. був проголошений Ювілейним Роком Матернього Товариства "Просвіта".  Вже  в 1937 р. ішла інтенсивна підготовка, щоб відзначити цей Ювілей.

Це була гарна погідня днина неділі, мабуть кінець червня, або початок липня, 1938 р. (згадує  Іван Скочиляс). Їду до залізничної станції Добрівляни. Там чекає на мене фіра із сусіднього села Ролів.  При в`їзді в село запримічую, що дорога, якою їдемо, зрошена водою. Зі здивуванням запитую господаря, що везе мене, чи тут падав дощ- бо ж небо погідне. Каже мені, що це люди позамітали всі вулиці в селі, скропили водою, бо ж церкви, після Служби Божої піде народ походом до Читальні Просвіти, а потім на площу, де відбудеться Академія. Все в селі мусіло виглядатисвятково-культурно. Подвір`я чистенько позамітані, хати замаєні зеленню та квітками., брами на кожному подвір`ї в синьо-жовтих прапорцях. Вже напередодні ціле село переживало святковий настрій. В селі жило кілька жидівських родин. Задивлені у такі приготування, вони теж звернулисядо місцевої читальні та попросили, щоб і їм дати матеріалу, для того, щоб "прибрати" і свої ворота. Вони теж не хотіли бути іншими, живучи серед народної гущі, переживали теж і її підйом. Вечором, того дня врочисто гомоніли дзвони, сповіщаючи, що розпочавсь ювілей найбільшої і найстаршої української установи Товариства "Просвіта". Біля церкви багато народу, мабуть всі мешканці села, а також багато з довколишніх сіл.Всі гарно одягнені, квітасті хустини дівчат та вишивані сорочки хлопців.

Врочиста Соборова Служба Божа, гарний хор та розмолена маса народу. Богослужіння завершується молитвою  "Боже Великий".Далі формуєтьсяпохід. Дівчата у народних строях, почесні гості: місцевий та запрошені священники, місцеві інтелігенти, члени відділу місцевої читальні, поважні господарі, а врешті молодь і знову старші господині й господарі. Все це у поважному святковому настрої. До співу хору долучились сусідні хори, щоб якнайурочистіше відзначити це торжество.

Похід пройшов попри читальню й спинився аж на сільській леваді, де була поставлена трибуна. Добре підготовлені хори, музичні точки, промови, привіти - складалися на програму Академій. Треба було побачити, з яким захопленням та як культурно й достойно сприймала публіка мистецькі покази нашої культури: пісні й музику.Відчувалось як ьнародна маса глибоко переживає  це все, як душею єднається у великудуховну силу, прагненням якої жити культурним, вільним життям на своїй землі. Після Академії на цій же площі загальна народна забава. Молодь та поважні господарі довго до вечора серед загальної радості переживали Ювілейне торжество Товариства, що стільки добра зробило для просвіти рідного народу.

 

 

Джерело: "Дрогобиччина- земля Івана Франка". Іван Скочиляс.

Hosting Ukraine