Перша знадка про Солець датується XV ст. У XVII ст. займало 10 ланів, з яких осілих було 3.

Згідно з люстраціями, село, будучи в складі Дрогобицького староства, обирало тівуна (1765 р.).

Солець був давнім центром добування солі. Протягом тижня сіль випаровували, близько 15 разів. Окремо, в Дрогобицьке Староство поставляли 3947 бочок солі в рік.Солецька Жупа поставила до "Скарбу" (в Дрогобицьке Староство) 11930 скарбових бочок- другий показник серед соляних родовищ, після самої Дрогобицької Жупи.

В часи середньовіччя в Польщі на землях Галицького князівства були шахти королівські у Тураві Сольні, Старій Солі, Ясениці, Модричах, Сільці, Стебнику,  Трускавці, Калуші і Солотвині, які працювали з римських часів.

У Сільці 20 років з невеликими перервами жила поетеса Уляна Кравченко (Юлія Шнайдер 1860-1947 рр.).

У міжвоєнний період в селі існувала філія товариства "Просвіта". Голова Стах Главач та інженер Микола Главач. В Читальні Просвіти був заснований і добре організований світський і церковний хори. Диригентом хору був Дмитро Мінчак, який провадив культурно-освітню працю, починаючи вже від 4 класу гімназії. Він виступав з концертами не тільки в Сільці, але в навколишніх селах: Колпці, Модричах, Стебнику і Трускавці. А курси національного танцю провадив Микола Білас, оркестром національного танцю керував Євстахій Мінчак.

1 серпня 1934 р. створено гміну Стебник в Дрогобицькому повіті. До неї увійшли сільські громади Доброгостова, Стебника, Колпця, Гассендорфа, Орова, Сільця, Станилі та Уличного.

Кредитовий кооператив в селі станом на 31.01.1938 р. мав 4.1 тисячі злотих.

Станом на 01.01.1939 р. в селі проживало 1670 українців, 10 німців.

 

 

Джерело: "Вікіпедія".

Джерело: "Дрогобиччина- земля Івана Франка". Євстахій Мінчак.