Станиля

Згідно з легендою, всякі зайди й заброди, які в пошуках кращого життя йшли через Карпати, якраз у тому місці зупинялися, щоб перепочити перед важкою, через гори, дорогою. Тому, що вони тут "стояли", а деякі навіть "стали" на все, поселення й дістало таку назву. Населення: українців 767. Сeло належало до парафії Стебник. Читальня проводила працю нормально. Частий зв'язок з Філією. В селі була дерев'яна церква з 1891 року. Станиля має сусідів: зі сходу Стебник, з полудня Орове, з заходу Трускавець, з півночі Колпець і Солець. Село чисто українське. Селяни бідні.

Є там джерела "сировиці". Сировицю селяни варятъ і дістають з неї сіль. Сіль продавали, щоб купити сірників і нафти. За те переслідували їх урядовці, щоб купити сірників і нафти. За те переслідували їх урядовці, що хоронили монополь. - Є там водяний млин.

В селі була дерев'яна церковця, належала до парафії Стебник. Була там і школа, якої управителем був Легедза. До школи до Дрогобича дітей не висилали, бо селяни були бідні. Перед Станилею будучність. Там є верстви дуже добрoї боровини. Хорі на ревматизм винюхали це ще перед війною. Привозили до Станилі хворого, купали його в болоті боровини, і хорий скоро приходив до здоров'я. Хворий не платив так- сяк, бо то не був живець. - Селяни не уміли використати тої оказії. 

Джерело: "Дрогобиччина-земля Івана Франка" Л.Луців Том 1

Hosting Ukraine