Тустановичі

 У підніжжі гори Буковиці розрослося велике, гарне село Тустановичі, в якому трудолюбиві газди і меткі господині поралися від раннього світанку до пізнього вечора, дякуючи по цьому Всевишньому за Його ласку та блага і дари, якими ділив їхнє село.. Серединою села плила річка Лошеня з доступним берегои для купелі і відпочинку, та додавала (в давніших часах) не більше краси і принади цьому благословенному селу. В пізн. ших часах спливаюча з горбків, де "пишались" нафтові шиби. ропа, занечистила річку.. Хтось скаже, що таких гарних сіл було більше в Україні, однак для тих, які там родилися, росли і виховувалися, працювали та творили громадсько-релігійне й національне життя - воно було найкраще, наймиліше, бо для них так, як "немае другого Дніпра", немає других Тустанович.

Тустановичі мали усі дані бути одним з найбогатших сіл в Західній Україні, в якому чужим був би недостаток чи безробіття, бо нафтові "шиби"- чи як говорилося загально "кипячка"-які повиростали на людських полях села Тустанович, давали запоруку великого національного росту та особливого добробуту. В селі були дві церкви— Парохіяльна в центрі села і друга на цвинтарі — св. Миколая. Останнім парохом до приходу большевиків був о. Омелян Мартинович, людина високоосвічена, лагідної та спокійної вдачі, бувший катехит українсько гімназії в Перемишлі, примірний душпастир, загально люблений і шанований в селі. Буйно процвітало національне й релігійне життя. Пишався в селі гарний Народний Дім, в якому примістилися різні орга- нізації, як Союз Українок, "Просвіта", Кружок "Рідна Школа, Пласт, хор, якого диригентом був проф. Юрій Гаврилів. Хор виступав на різних національних і реліrійних святах, давав власні концерти в Тустановичах й літом кавці, брав участь у Ювілейному святі "Просвіти" в Дрогобичі, здобуваючи усюди признання та похвали.

Директором 7-ми клясової української школи був Петро Волошин, катехитом о. Юліян Адріянович, місцевим лікарем д-р Микола Терлецький. Кооперативний рух охопив дослівно ціле село в часі сезону в Трускавці, брав участь у Ювілейному святі Просвіти в Дрогобичі, здобуваючи усюди признаня та похвали. Багато праці і труду в цей кооперативний рух вложили і ним проводили панове Витвицький, Добрянський, Іванко Гаврилів та інші. Центром, що тримав свою руку на живчику національно-церковно-громадського життя, був Український Клюб на чолі з головою о. Юліяном Адріяновичем. Члени клюбу, активні і віддані українській справі, старалися спільними силами про pізні справи, як будова нової української школи, поширеня Цвинтаря, будову доріг і інші. Громада Тустановичі була дуже багата, уряд злучив Тустановичі з Бориславом, створюючи так званий Великий Борислая.

Населення в більшості було українське з малим процентом поляків і жидів. Щойно в часi польської окупації польська адмінiстрація напровадила свого польського елементу у противагу українському автохтонові Стшельца" i інші. Однак нашi радні та провідиі селяни уміли постояти гідно за свої права й радо трудилися для українського загалу. Слід згадати про такі заможні роди як Драгани, Когути, Терлецькі, Ваврики, Гаврилови, Витвицькі, Попелі, Туров, Пільки і інші, які належно, гідно, достойно і патрiотично виховали своїх дітей, даючи ім високу освіту. Багато ідейної молоді погинуло в часі війни за волю і свободу українського народу в рядах Української Дивізії, та славної УПА. Велика кількість мешкаиців покинула свою гарну підгірську місцевість та подалася в мандрівку в 1944 році. Нова інвазія Москви! Жили ми там, будували свое і своїх дітей майбутне, мали радощі, мали і клопоти, були щасливі та мріяли про краще завтра для себе і цілого Українського Народу, та доля судила iише... Віримо, що Бог не забуде про український нарі... закладаючи польський "Сокул".

Джерело: Ольга Стефанович "Дрогобиччина-земля Івана Франка" Том 1

Hosting Ukraine