Верхній Дорожів

Населення становить 1599 осіб. Дорожів знаходиться в Передкарпатті над річкою Бистрицею і віддалений від Дрогобича на 24 км. На сході село межує з с. Грушів, на півдні з с. Добрівляни, Волею, хутором Тожів. На південному заході — з хутором Глинне і с. Биків, на пн-зх. — з с.Ортиничі, а на пн-сх с. Лука (Озерне) та с. Майничі. 

Частини села: Горішній Дорожів, Середній Дорожів, Долішній Дорожів. Мікротопоніми: Завишення, Мельники, Вільники, Луг, Крамарська, Вороття, Дембіна, Задня, Дутка, Гусяче, Груд, Береги. 

Село Дорожів засноване у сиву давнину близько ХІІ — ХІІІ ст. Перша письмова згадка датується 1600 р. Через село вела дорога зі Львова до Дрогобича. Цією дорогою перевозили різний товар та матеріали. Під час переходу треба було відпочити і людям і коням. Місцем відпочинку було обрано Комарно і Дорожів. Ціни на продукти і сіль тут були високі, що і стало причиною до виникнення назви "Дорожня", а згодом — Дорожів.

7.5.1946 в Дублянському районі перейменували населені пункти Дорожів-Горішнянської сільської Ради: хутір Мельники Горішні — на хутір Горішні Мельники, село Дорожів Горішній — на село Верхній Дорожів, а Дорожів-Горіщнянську сільську Раду, відповідно до назви її центру, — на Верхньодорожівську. Також перейменували населені пункти Дорожів-Долішнянської сільської Ради: хутір Мельники Долішні — на хутір Долішні Мельники, село Дорожів Долішній — на село Нижній Дорожів і Дорожів-Долішнянську сільську Раду, відповідно до назви її центру, — на Нижньодорожівську. Село є рекордсменом за кількістю старих дерев'яних церков — їх тут є аж чотири:

Преображення Господнього 1877 (за селом),

Св. Івана Хрестителя 1895

Св. Юрія 1855

Вознесіння Господнього 1887

У храмі Святого Юрія був душипастирем Шевчук Василь.

З 1919-1924р. парохом церкви Різдва св.Івана Хрестителя був Григорій Лакота - блаженний священомученик УГКЦ ,беатифікований Папою Іваном-Павлом ll у 2001році,єпископ-помічник Перемишльської єпархії,ректор Перемишльської семінарії, жертва комуністичного терору . У 1817 році у Дорожеві була заснована школа і першим дяком-учителем в ній був Іван Несторович (1795—1885 рр.). Після розпорядження австрійської влади тут навчали читання, церковного письма, співу і рахунків. Школа ця тинялась по селянських хатах. Це була трикласна школа з дворічним навчанням. Нагляд над цими школами здійснювали органи влади, але повсякденне керівництво було в руках духовенства. По старості літ Іван Несторович пішов на пенсію, а його місце зайняв 1876 році П.Петрика, який вже 1887 року перейшов в інше село, а на його місце прийшов Михайло Пик. У 1892 року школа була перенесена на Загородки до новозбудованого приміщення.

У 1899 році до Дорожева прибув новий вчитель Гординський, що учив від 1899 до 1904 р. Завдяки цьому учителю, декотрі його учні, які згодом зайняли різні важливі посади, змогли продовжити навчання в Дрогобичі і Самборі.

В 1937 р. за ініціативою сільського війта Артемовича Михайла, почалося будівництво нової кам'яної двоповерхової школи. Місце для будівництва вибрали в центрі села, на толоці. Головним майстром будівництва школи був Пік Володимир. По його проекту будувалася школа. Місцевість, де будувалася школа, була болотиста. Доводилось копати траншеї глибиною до 1,5 м і спускати воду. Роботи всі велись вручну. Кошти на будівництво школи були від того, що люди продавали толоки.

1 вересня 1938 року нова школа прийняла своїх вихованців. Саме в цій школі 1957—1958 рр. працював майбутній доктор біологічних наук, Заслужний діяч науки і техніки України — Бровдій В. М.

Після розпорядження Міністерства освіти мала назву "Загальна публічна школа ІІІ ступенів у Дорожеві". До цієї школи почали ходити діти з усіх навколишніх сіл. Пізніше школа отримала назву: "Дорожівська середня школа".

Відомі люди: 

Андрухів Дмитро Семенович — літературний критик, перекладач.

Грицай - Перебийніс Дмитро — генерал-хоружний, головний командир (1942—1943), шеф штабу УПА (з 1944).

Заяць Василь Федорович - художник-модельєр.Народний майстер декоративно-прикладного мистецтва.

Злупко Андрій - священник УГКЦ , останній Апостольський Адміністратор Лемківщини.

Злупко Степан Миколайович — доктор економічних наук, професор, лауреат премії ім. Михайла Туган - Барановського НАН України.

Макух Іван — український галицький державний, громадсько-політичний діяч.

Осьмаки Кирило Іванович (псевдо Марко Горянський) — діяч Української Центральної Ради, діяч ОУН, Президент Української Головної Визвольної Ради.

Бровдій Василь Михайлович — український учений-ентомолог. Доктор біологічних наук, професор. Академік АН ВШ України з 2006 р.

Микола Старинський-Думний — станичний ОУН, командир теренової сотні УПА-Захід.

Джерело: Інтернетджерело / Села Дрогобиччини

Hosting Ukraine