Йозефсберг, Кенігсау і Угартсберг

 Йозефсберг, Кенігсау, Угартсберг - три німецькі колонії що не зденаціоналізувалися і задержали свою мову, традиції  і звичаї, хоч перебули на українських землях більш як півтора столiття. В кожній з цих колоній були німецькі школи, вчителі були оплачувані частинно батьками учеників, частинно з фондів, що надходили з Hімеччини. В Йозефсбергу мешкали німці-евангелики, в Кенігсау був костьол. Крім рільництва, мешканці цих сіл були відомі на всю околицю ремісники т. Д. Всі мешканці цих трьох сіл виїхали в 1940 році на загарбані від Польщі землі, переважно в Познанщину.

Чимало німців з цих колоній непогано володіли розговірною українською мовою. Після виїзду німців, знищені хати і господарські будинки перебрали поблизыкі колгоспи, а самі села, як такі, перестали існувати. Йосефсберг (Коросниця) і Кенігсау (Pівне) підпорядковані колгоспові "Маяк" в Летні, а Угартсбергr (Випучки) три німецькі колонії німці-католики. В кожному селі кравці, шевці, столярі, ковалі і колгоспові ім. Мічуріна в Горуцьку. (Ю. Середяк). Випучки (Угартсберг) - часів Австрії. Село перед другою світовою війною нараховувало 100 гарних хат. Там був і костьол. Коли в 1940 році німців переселено на захід, большевики негайно перетворили місцевість у радгосп і при помочі різних обіцянок, переконувань і погроз старалися заселити опущене село "бідняками" з Горуцька (тепер Гірське) і сусідніх сіл, та завести радгоспну панщину.

Тільки кілька родин було туди переселено, а решта села стояла пусткою, за виїмком оставлених німцями здичавілих псів, скавуління яких надавало новим поселенцям страху і суму. 3 утечею большевиків в 1941 р. переселенці подалися назад до своїх рідних сіл. За наказом німецької окупаційної влади село перетворено у фільварок, який напередодні повороту большевиків боївка УПА (в липні 1944 року) спалила, що б перешкодити большевикам у заведенні радгоспної панщини. Під час колективізації цих сторін в 1947-1949 роках більшовицькі трактори розсунули рештки села, засіяли землю і прилучили її до горуцького колгоспу. Сьогодні його не знайти на советських мапах, ні в списках, i тільки цегла де-не-де заглядає з порослих буряном бараболь і жита, під якими спочивають Випучки.

Джерело: "Дрогобиччина-земля Івана Франка" Л.Луців Том 1

Hosting Ukraine