Залужани

Із селом Залужани сусідують такі села: від сходу Рихтичі, від заходу Снятинка, а південному заході - Старе Село. Господарські поля тягнуться на північ, доходять до лісів, за якими розташувалися два великі села Добрівляни і дещо на захід Воля Якубова. Від півдня маємо луки- сіножаті, місцями мокляки, а за ними невелика річка Бар із купелевими "пляжами", що їх в літніх місяцях облягали  жителі Дрогобича і місцева молодь. Були в ційрічці глибокі яри,так звані "вири", в яких не раз топилися найкращі плавці. 

У сусідньому селі  Снятинці був великий  панський маєток графині Марії Тарнавської, якої добра земля й ліси розтягалися на кілька сідніх сіл, у тому числі й на Залужани.

Мабуть у 1924 р. графиня Тарнавська віддала безплатно кількадесят гектарів землі для новоствореної  римокатолицької парохії, вибудувала дерев'яний костел і парохіяльні будинки та спровадила  римокатолицького священника.З того часу село розділилося на два різнонаціональні табори.

Село мало гарну муровану церкву Перенесення мощів  святого отця Миколая і гарні та простірні муровані парохіяльні забудовання.  Церква збудована в роках 1900-1904 за тодішнього пароха  о.декана  Пастернака, батька визначного археолога  проф.Ярослава Пастернака. В 1911 р.  перенесено о.Пастернака до  Зіболок, Жовківського повіту, на парохію  у Вацевичах прийшов о.Микола Іванусів і перебув там до  своєї смерти  в 1961 році себто повних 50 літ. Дяком у церкві був місцевий господар  Антін Яців , а після його смерти син Павло.

Школу в селі Вацевичі зорганізовано досить пізно , десь під кінець 19 ст., та приміщено її  в невеликому парафіяльному будинку  з однією навчальною клясою й двокімнатним мешканням для вчителя.  Будинок не мав подвір'я , вибудуваний був при дорозі та в часі перерви  діти бігли бавитися у поросі. У 1927-1930 рр. вибудувано нову простірну школу з кількома навчальними клясами, вигідним мешканням для вчителя і великим подвір'ям.

Велику активність і боротьбу треба було  зводити за школу через так званий шкільний плебісцит. за часів австрійського панування в школі навчали українськ пвою мовою, згодом за Польщі  змінили навчання пів-напів на так-ване утраквістичне, а вже кілька літ перед другою світовою війною перевели цілковито на польську мову.

Читальня "Просвіти" зорганізована була зараз по першій світовій війні за почином місцевого  пароха о.Миколи Іванусева та кількох свідомих громадян,а саме Миколи Дідуха, Михайла Фура, Петра і Миколи Косиків.

Добре впорядкована й об'єднана співпраця всіх Товариств при активній участі місцевого пароха  о.Миколи Іванусева та  при великій кількості свідомих громадян, головно  молодшої верстви, піднесла національну свідомість, об'єднала і зорганізувала українську громаду, а це приневолило противника і ставитися до неї з повагою та з нею числитися.

 

 

 

Джерело: "Дрогобиччина- земля Івана Франка". Л.Луців.

Hosting Ukraine