Храм, що стоїть на цвинтарі у центрі села, названий на честь святого архангела Михаїла святих апостолів Петра і Павла, входить до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення. Церква збудована 1872 року майстром Гаврилом Романом. Будівля за своїм типом належить до бойківських церков. Складається з трьох квадратних зрубів. Орієнтований храм вівтарем на схід. З півночі до вівтаря прилягає невелика ризниця. Всі зруби вкриті пірамідальними наметовими верхами, увінчаними маківками з кутими хрестами.

 

Верх нави з чотирма заломами, вівтаря і бабинця - з двома. Оперізує церкву широке піддашшя оперте на виступи вінців зрубів. На другому ярусі верху бабинця, що нависає над західною стіною, влаштована дзвіниця. Стіни церкви ошальовані вертикально дошками, дахи і заломи криті бляхою. Населений пункт є центром однойменного Зубрицького лісництва, яке об'єднує Кринтяту і Головське. На території лісництва розташована пралісова пам'ятка природи Зубрицька (26 га). 

 

ГЕРБ СЕЛА

У селі Зубриця на Дрогобиччині посвятили віднайдений герб села. Нещодавно в приміщенні старого адмінбудинку сільради знайшли серед іншого й оригінально вирізьблений з дерева герб села. Про його існування вже й призабули місцеві старожили. Герб передали на зберігання в церкву с. Зубриця. Освячуючи цю місцеву реліквію, о. Мар’ян Топорович зазначив, що дуже символічно, що вона повернулась до свого рідного села. Бо наявність герба несе у собі великий смисл і свідчить про глибокі історичні корені та традиції краю.

 

Автором проєкту герба Зубриці є відомий львівський геральдист Андрій Гречило. Герб: щит розтятий на зелене та синє поля, у кожному з яких по золотій голові зубра, повернутій одна до одної, у відділеній ламано золотій главі червоне 16-променеве сонце з обличчям. Голови зубрів підкреслюють назву поселення. Синє поле означає місцеві водні ресурси, зелене – багаті ліси. Золотий колір (на прапорі – жовтий) уособлює сільське господарство, щедрість і добробут.

 

За офіційними даними село Зубриця було засноване у 1578 році. Хоча ймовірно тут й раніше проживали люди, які втікали від татарських набігів в гори. Розташоване село на середній висоті 655 м н.р.м. у долині річки Рибник-Зубриця, серед гір масиву Сколівські Бескиди. Колись село було досить густонаселеним. На старих австрійських картах площа його забудови є значно більшою, ніж тепер. Під час Першої, а особливої Другої світової війни Зубриця зазнала значних руйнувань. Через село проходив фронт і багато будинків було зруйновано. Неподалік села німці, навіть, знищили радянського генерала Васильєва. За совітів на цьому місті спорудили пам’ятну стелу. Опісля здобуття Незалежності на місці пам’ятника збудували капличку.

 

Храм, що стоїть у центрі села, названий на честь святого архангела Михаїла (а також і святих апостолів Петра і Павла, бо був колись на це свято перенесений з верхньої частини села), входить до реєстру пам’яток архітектури місцевого значення. Церква збудована 1872 року майстром Гаврилом Романом. Будівля за своїм типом належить до бойківських церков. Складається з трьох квадратних зрубів. У церкві збереглися унікальні розписи. Навколишні краєвиди притягують мандрівників, які вражені красою місцевої природи, яка у такому первозданному вигляді збереглася навколо Зубриці. У навколишніх лісах водяться зубри, олені, вовки, ведмеді, лиси, рисі, зайці. В місцевій річці живуть бобри, які будують величезні загати.

 

Джерело: "Дрогобиччина-земля Івана Франка" Л.Луців