Епізоди спортивної хроніки Дрогобича 20-30-х рр. ХХ ст.
Історія спорту Дрогобича на сьогодні вивчена вкрай фрагментарно. При цьому спеціальні дослідження стосуються лише окремих постатей та клубів. Натомість інституційне оформлення спортивного руху, види спорту, не говорячи вже про спортивну еліту міста, її заслуги та досягнення, досі в українській історіографії мають невизначений характер. У 20-х -30-х рр. ХХ ст.спорт Дрогобича розвивався у контексті Триміста, тобто в об’єднаному культурному просторі Дрогобича, Борислава і Трускавця. Ця тенденція була пов’язана як із системою організації спільних олімпіад у різних видах спорту, так і з вимогою міністерства здійснювати перші тури змагань на рівні повіту. Іншою об’єднуючою стороною дрогобицького спорту було те, що власник Трускавця і бургомістр Дрогобича Раймонд Ярош разом із нафтовими магнатами Борислава організовували спортивні змагання переважно спільними зусиллями, адже це відповідало їх політиці культурного розвитку трьох міст.
На початку 20-х рр.ХХ ст. в Дрогобичі починають формуватися спортивні Товариства різних національних громад. Одне із перших спортивних товариств заснувала польська національна громада під назвою Polski klub sportowy. Засновниками Klubu були Ян Зих, Казимир Заєць, Мар’ян Розенберґ, Станіслав Бачинський, З.Тольвінський, Петро Ґіловський та ін. 31 березня 1922 р. Товариство уклало власний статут із 17параграфів,
які регулювали внутрішню організацію Товариства, а також його спортивні функції в культурному житті міста. У 1923 р. українська інтелігенція в числі професора Байрака, д-ра Коцюби, інженера О. Татарського, д-ра В. Кобільника, М. Муровича, Ю. Саварина, З. Щербана, о. С. Мацюрака зорганізувала один із перших в Дрогобичі спортивних клубів Туристично-Спортове Товариство Підгір’я. Головою Товариства було обрано професора Байрака, який усіма силами намагався виховувати спортивний характер української молоді, яка була основною клітиною народного організмк. Щоправда, через брак коштів Товариство змушене було обмежитися лише розвитком футболу, та й то лише в часі літнього сезону. Водночас певний поступ спостерігався у розвитку велосипедних видів спорту під проводом інженера О. Татарського. Перша українська команда з футболу мала наступний склад:С. Татарський, З. Щербан, П. Возняк, О. Веселий, Ю. Саварин, В. Робач, С. Маюрак, О. Татарський, Ю. Татарський, В. Коцюба, В. Кокільник та Р. Ґурґель. Не маючи власного поля, українська команда змушена була тренуватися на так званих толоках. Одна з основних футбольних площадок була організована по вул. Раневицькій біля фабрики Frymeta.
На початку 30-х рр. ХХ ст. в Товаристві Підгір’я шляхом залучення членських внесків та добровільних пожертв меценатів з’являється можливість розвивати нові види спорту: 2 футбольні команди для різних ліг, волейбол, баскетбол, теніс, пінґ-понґ, легкоатлетичні секції (стрибки, кидання диску). У кінці 20-х-30-х рр. одними із найвідоміших українських футболістів Дрогобича та усієї Другої Речі Посполитої були жителі Млинок Шкільникових брати Климент і Костянтин (1909-1941) Кіцили. Добре відомо, що Костянтин навчився грати у футбол на стадіоні нафтової рафінерії Galicja, керівництво якої серйозно підтримувало розвиток спорту в нафтовому басейні Дрогобиччини. Старший брат Климент спочатку грав у складі заводської команди Tyśmienica, а також міської Підгір’я, виконуючи обов’язки воротаря. Впродовж 1939 – 1941 рр. Клименнт навіть тренував команду Нафтовик.
Потужний розвиток спортивних товариств в Галичині став прикладом для появи в Дрогобичі нових молодіжних спортивних організацій українців: Січ, Луг, Сокіл та ін. 30 жовтня 1928 р. власне спортивне товариство скаутів почав організовувати Koło Przyjaciół Harcerstwa Polskiego, який тоді очолював д-р Тадеуш Барановський. 25 березня 1931 р. з дозволу заступника дрогобицького старости пана Кіселевського у Дрогобичі було відкрито філію варшавського робітничого Товариства з фізичного виховання Gwiazda-Sztern. 4 травня 1935 р. в Дрогобичі в середовищі полісменів було засновано поліційний спортивний клуб Дрогобицького повіту, який мав за мету не тільки організовувати заняття спортом в середовищі поліції, але й в середовищі молоді, залучаючи її до найрізноманітніших курсів. Серйозною подією в історії дрогобицького спорту було будівництво стадіону, на якому можна було б проводити змагання з найрізноманітніших видів спорту.
На початку травня 1928 р. дрогобицьке Товариство робітничого університету утворило власний спортивний клуб T.U.R., який організовував інформаційні та популяризаторські лекції присвячені грі у футбол, легкій атлетиці, гімнастиці і велосипедному спорту. Важливе місце у спортивному русі Дрогобича відгравали зимові види спорту, в яких громадськість міста брала особливо активну участь. Важливе значення для розвитку спорту на теренах Триміста у міжвоєнний період відігравала спортивна база, яка знаходилася на Пом’ярках, яка знаходилася, фактично, у вільному доступі для усіх спортивних товариств. 16 січня 1930 р. за сприяння дрогобицьких військових та уряду магістрату в Дрогобичі між спортивними товариствами відбулися змагання з лижних видів спорту. На початку листопада 1930 р. в Дрогобичі розпочалася підготовка до нового сезону спортивних ігор, у зв’язку із чим у місті вперше було відкрито магазин з продажу, оренди та виготовлення лиж.
Паралельно, при відділі Дрогобицько-Бориславського Товариства Tatrzańskiego було зорганізовано секцію з лижного спорту, завдання якої полягало в спільній організації змагань та проведенні навчальних курсів. 8 жовтня 1933 р. на дрогобицькому стадіоні відбувся ряд матчів за кубок першості. Так, поєдинок між знаменитими дрогобицькими командами Junak і Підгір’я завершився з рахунком 6:0. В цілому упродовж 20-х – 30-х рр. ХХ ст. в Дрогобичі діяла неофіційна програма європеїзації культурного простору, яка передбачала залучення коштів у розвиток спорту не тільки з боку держави та державних інституцій, але й з боку приватних фундацій, нафтової маґнатерії та членських внесків спортивних товариств. В кінцевому випадку вже станом на початок 30-х рр. ХХ ст. спорт Дрогобича серйозно відрізнявся від того спорту, який діяв в часі Австро-Угорщини, і навіть в 20-х рр. ХХ ст. З іншого боку, усіляка підтримка спортивного руху в Дрогобичі, будівництво численних спортивних стадіонів, майданчиків та спортивних залів дозволяла тогочасним журналістам та туристам констатувати про особливе культурне обличчя Дрогобича серед інших міст Галичини, сповнене силою духу мешканців та здоровою молоддю.
Джерело: Богдан Лазорак "Епізоди із спортивної хроніки Дрогобича 20-х–30-х рр. ХX ст."
