Особистість Фукса є доволі цікавою. Він починав свою кар’єру як простий офіціант, а згодом розбагатів настільки, що став власником цегельні, побудував будинок та був власником ресторану на Ринку, де подавали гамбурзького оселедця. Відомо, що Фукси мешкали у місті вже у першій чверті 19 ст. У перекладі з німецької прізвище тлумачиться як "Лисиця" (Лис).

 

У книзі Якова Хоніґсмана ("600 лет и два года", 1997) є схематична карта "План Дрогобицького гетто", на якій пасаж Фукса, це, як можна судити, був прохід з початку вул. Жупної, біля радіо "Франкова Земля" до вул. Данила Галицького.  Пасаж Фукса визначають, як місце між Ринком та вул. Підвальною і що це прохід також званий як "Перекоп". Незважаючи на це у передвоєнних рекламних оголошеннях пасаж Фукса подають саме за вул. Яґеллонською, нині – вул. Д. Галицького або те, що він знаходиться біля міської пошти. Також є поодинокі відомості про те, яка комерція творила його обличчя. 

 

У міжвоєнний час тут були салон мод Гелени Ґрюнвальд, покій до снідань Макса Ґрюнберґа, перукарня Aдольфа Берґера, "Автопромисел" Ізраеля Орнштайна, який також подають за адресою площа Св. Варфоломія - нині це пл. Замкова Гора, крамниця колоніальних товарів Б.Бормана, електротехнічне бюро Взорека, випозичальня книг "ALFA", тощо.

 

 

 

 

Джерело: Олег Стецюк "Давній Дрогобич"