Вона починається на горбі, від роздоріжжя вул. В. Чорновола-П.Сагайдачного-Володимира Великого. Звідси у напрямку до села Старого Села лежало поле. На початку XX ст. частину його площею 18 загонів, або 4 гектари купив бориславський господар-вибушник Степан Бориславський. Завдяки подальшому продажу свого грунту і щомісячному уділу брутто відсоткам з продажу видобутої на його грунті нафти він поставив простору дерев'яну хатуз надвірними будівлями, дав освіту донькам і синові. Другий син Iлько перейняв від тата любов до хліборобської праці, тримаючи на господарстві пару робочих коней, 6 коpів, іншу живність, а також гарний сад. 3бирачам фруктів платив за день 2-3 злоті, давав обід і на додачу-відро яблук або груш. 

Велике громадське пасовище- толока починалося за нинішніми вулицями 22 Січня-П.Сагайдачного зліва і тягнулось на сотні метрів аж до Старого Села.

У 1920 р. магістрат почав ділити толоку і продавати ділянки. Власники взялися їх обгороджувати, забудовувути і засаджувати. Переважно це були поляки та євреї.

Реліктом міжвоєнного Дрогобича залишилась уціліла вулична водорозбірна колонка біля дому N 49. 

А вулиця веде вперед.  З - поміж подальших мешканців лівої сторони згадаємо столяра Сольчака, ветеринарного лікаря Терлецького, колійового урядника Княжинського, жупника Грицая, коваля Порчака, стельмаха Паздьохи, , купця Рапапорта. В одному з тамтешніх домів мали притулок черниці, яких називавли сестрами-законницями. Петрові Заблоцькому, котрий побудував у 1923 р. дім № 53 , випало стати у часі Західно-Української Народної Ркспубліки начальником дрогобицької пошти. За відмову зректися українського походження, він позбувся посади і перебивався разом з великою челяддю, на утриманні якого було восьмеро дітей, скромним заробітком сторожа у Бориславі.

Кам'яниця № 55 з гостроверхим дахом і боковинами є меморіальною, бо її побудував і проживав у ній польський художник Фелікс Ляхович (1884-1941 ?). Майбутній митець народився у Дрогобичі, навчався у гімназії ім.Франца-Йосифа І, Краківській Академії мистецтв. Під час Першої світової війни служив у австрійській армії. Потрапивши в російський полон, Ф.Ляхович опинився в таборі. Там невольник почав малювати.

Після повернення в 1921 р. до рідного міста Ф.Ляхович працював керівником будівельних робіт на заводі "Галіція", а від 1938 р.- в магістраті. У вільний час віддавався живопису. Кілька разів художник виставляв свої твори у дрогобицькій ратуші, Львові. Широке визнання принесли йому малярські цикли "Історія міста Дрогобича", "Пам'ятки Дрогобича" і "Легенди Урича". Завдяки таланту митця збережено пам'ять про внутрішній вигляд дрогобицьких храмів Св.Юра, Св.Трійці, парафіяльного костелу. Всього колекція налічує 659 його збережених робіт. Життя художника, арештованого НКВД в квітні 1940 р., обірвалося невідомо де і коли, найімовірніше в 1941 р. В серпні 1990 р. на фасаді будинку художника відкрито меморіальну таблицю.

Довоєнна забудова правої сторони вулиці закінчувалась кутовим домом перед нинішнім безіменним тупиковим провулком. Після Другої світової війни його власник репатріювався до Польщі. Порожній дім надали переселеній із Засяння сім'і художника Йосифа Галянки (14.12.1906, село Заболотці біля Сянока, нині в складі Польщі,-14.03.1993, Дрогобич). Точніше, митець сам вибрав цю оселю, споруджену в 1932 р., з кількох пропонованих, позаяк була обсаджена густими ялинками у шаховому порядку, ховаючись од цікавих очей. Насправді ж вони захищали від північно-західних вітрів, дощів і снігів. Зі спогадів сина Й. Галянки - Володимира Галянки, документів вималювалась біографія нині мало кому відомого, але раніше добре знаного художника, який заслуговує пошанівку і меморіальної таблиці. 

На всій своїй довжині вулиця перетинає три горбки. Тому давніше говорили, що вона має три Погорівки. До Другої світової війни іi ще пізніше забудова закінчувалась на другій Погорівці. Далі йшло поле і ліcок. Там протікав глибокий рукав р. Бару, званий Скибичами, збереглися три кургани IX-IІІ тисячоліття до н. е. За Польші в цьому місці купалися дорослі і діти. Особливо людно бувало на Скибичах у вихідні дні. Купець Боргман привозив на пляж прохолоджувальні напої, печиво, намагаючись якнайкраще обслужити клієнтів.

Згодом забудову вулиці продовжили до третьої Погорівки. Уважне око помітить різницю у забудові кінця цієї вулиці. Четвертий горбок колись займав хвойний лісок Когутик графині Тарновської із села Снятинки. Зайшовши у борги, вона за дозволом влади продала лісок на дерево, а землю розпарцелювала і приготувала для продажу з метою розрахуватися з кредиторами. У середині 1930 рp. лісок вирубали. Почалась Друга світова війна, і місце залишилось порожне. У вересні 1975 влада заклала новий міський цвинтар.

Джерело: "Дрогобич і дрогобичани" Роман Пастух