вулиця Тараса Шевченка

Колись головні вулиці міста брали початок безпосередньо від площі Ринок. З 80-х років ХІХ ст. носила назву А.Міцкевича У 1910 - 1914 рр.вулицю виклали бруківкою. До цього міську владу підштовхнув візит наступника австрійського престолу, архікнязя Карла-Франца Йосифа в 1911 р. Саме на цій вулиці (біля дому Військової повітової команди) 14 квітня 1919 р. розпочався Дрогобицький бунт проти ЗУНР.

В 1990 р. початок вулиці Міцкевича виділили у вулицю Я.Осмомисла, а кінець- у вулицю Січових Стрільців.

Натомість до вулиці Міцкевича долучено вулицю Першого Травня та відбулось перейменування з вулиці А.Міцкевича на вулицю Т.Шевченка.

На вулиці Т.Шевченка (Міцкевича) були відкриті одні з перших кав’ярень Дрогобича. За це вона в свій час, кликана "вулиця кавових сердець". Розповідають, на вулиці росло дерево, в якого листя було у формі сердець.

На вулиці Т.Шевченка знаходиться пам’ятник воїнам-афганцям, пам’ятна плита  на місці загибелі Бруно Шульца, погруддя А.Міцкевича та В.Чорновола. Також тут присутні навчальні заклади: дитяча музична школа №1, школа №15, філологічний  та біологічний факультети Дрогобицького Державного педагогічного університету.

 

 Перший відрізок від пл. Т. Шевченка вгору до повороту праворуч склала колишня вул. Чацького, за СССР - 1 Травня. Ліворуч є старий двоповерховий дім з кімнатами на горищі. Там містилось ремісниче Товариство Зоря, а в післявоєнний час-обласний будинок народноїтворчості. Нарозі вул. Т.Шевченка- С. Бандери височіє триповерхова кам'яниця, споруджена за Австрії. 3 правого боку вулиці залишається давня одноповерхова будівля - пропінація, а за СССР - контора Дрогобицького змішторгу, якому підпорядковувалися десятки промислових і продовольчих крамниць, склади, майстерні тощо. Керівників торгу, завідувачів престижних крамниць, баз, складів із різними дефіцитними, а тим паче імпортними товарами, жартівливо прирівнювали до високого компартійного начальства, якому, образно кажучи, поклонялися з прагнення дістати по блату дефіцитний товар. У підвальному приміщенні знаходився склад господарських інструментів для магазинів, а також імпортних дефіцитів для потрібних людей. За ним була обладнана невеличка сауна і мало кому відома потаємна кімната з холодильником, делікатесними напоями і наїдками, диваном і ліжком. 

 Ще одна триповерхова кам'яниця-і зору відкривається сквер С. Бандери. Інакше виглядала ця частина вулиці за старих часів. Праворуч по ходу вгору тулилися брудні хати єврейської бідноти. Кінець їхньому існуванню поклав і кінець існування самих жителів, чиє життя обірвала гітлерівська куля чи газова камера концтабору. До приходу других совітів у 1944 р. хатки перетворились на румовище. Після Другої світової війни влада залучала студентів педінституту розчищати місце від сміття. Впорядкування цього і другого скверу перед головним корпусом педінституту продовжили совєтські військовополонені кількістю до однієї тисячі, які повернулися з Hімеччини. Частину їх розмістили на нарах у приміщенні інституту вдосконалення вчителів. Паралельно емгебісти провадили фільтрування, тобто допитували як тут, так і в головному корпусі педінституту на предмет того, де, коли, як і чому вони опинились у німецькому полоні. 

Ліворуч і вгору розташовані кілька кам'яниць поч. XX ст. Домінує трьома поверхами дім 1912 р. 3 ним пов язана сумна частина iісторії дрогобицького єврейства часів гітлерівської окупації. Опинившись на території гето, дім служив офісом організованого окупантами Юденрату і його єврейської допоміжної поліції, яку створили з молодих хлопців, озброєних киями. Вони-то й служили послушним знаряддям для виконання брудних і жорстоких наказів стосовно своїх нещасних однокровків. Траплялись випадки, коли поліціянт відправляв на розстріл у Броницький ліс або до концтабору в місті Белжеці (Польща) своїх старих немічних батьків, матерів, дідусів і бабусь.

Дім на протилежному розі названих вулиць то колишня кав ярня послугами користувались зазвичай представники польської ліберальної інтелігенції-вчителі, лікарі, юристи, інженери, благо Арваева Чеслава теж була вчителькою і директоркою 4-класної жіночої школи ім. Ю. Словацького. За кав'ярнею збереглось давне типове одноповерхове пробоство костелу Св. Бартоломея-пробощ, парох парафіяльний священик римо-католицької церкви, споруджене правдоподібно в середині або в другій половині XIX ст. Тут мешкало кілька священиків-целебсів. 

 Давній одноповерховий, а за СССР надбудований до трьох поверхів лім, де міститься редакція часопису Галицька зоря, належав адвокатові Г. Дункельбляу. Від початку 1880 рp. виходили Газета наддністрянська, польською мовою, Дрогобицька газета-німецькою мовою, Ранкова газета-мовою ідиш. Першу українську газету Підкарпатський голос заснували в 1907 р. відомі прокомуністичні діячі Василь Коцко i Микола Стронський. Вона висвітлювала робітничі та профспілкові справи, життя робітників у інших країнах, вміщувала розмаїту інформацію про місцеве життя, культурно- освітню працю в читальнях. Вийшло п'ять чи шість чисел газети. Перерваний у 1907 р., Підкарпатський голос відродився в 1911 р. під назвою Голос Підкарпаття.

Наступну кам'яницю посідало польське Товариство Гвязда, а при ньому драматичний гурток. Столяри, шевці, кравці, слюсарі, різники проводили тут вільний час, спілкувались, грали в шахи, карти, розважались. За СССР кам'яницю займала обласна рада профспілок. На другому поверсі працював обласний радіокомітет. Нинішня школа N 15 посідає три старі житлові доми. Перший належав доктору Бергверові. Наступним було помешкання лікаря Н. Тiгepмана. Парк між філологічним факультетом і головним корпусом педуніверситету від кінця XIX ст. носив ім'я А. Mіцкевича, а від 2019 р.-І. Франка. Колись там стояла рекламна таблиця власника паперового склепу на вул. І. Мазепи купця С. Танне, пролягала доріжка - дептак з кам'яних плит до вул. Т. Шевченка. У середині XIX ст. в парку обладнали руханковий майданчик і басейн для хлопчиків з військової школи. На початку XX ст. басейн вибетонували.

Із протилежного боку вулиці, але трошки назад, працювала аптека. Колись у цьому одноповерховому будинку теж була аптека, яку купив Артур Cімон. Доти він проживав у приміщенні нинішньої дитячої бібліотеки з відділом діаспорної літератури центральної міської бібліотеки ім. В. Чорновола, і теж тримав аптеку. У наступному будинку мешкав власник фабрики клінкерів-облицювальної плитки Йоаxім Штернбах. Далі піднялась на два поверхи ошатна вілла кінця XIХ ст. архітектора Озимкевича. Тут y 1916 р. проживав син німецького кайзера Вільгельма II принц Оскар. Поряд з бібліотекою збереглась гарна кам'яниця з великою затишною залою польського гімнастичного Товариства Сокіл. Тут проводили святкові та ювілейні вечори, виступали мандрівні театри і співочі ансамблі різних національних груп, влаштовували спортивні змагання. 

За СССР усі знали кам'яницю як Будинок офіцерів. За Укрaїни в ній відкрили Центр душпастирства молоді, а частинузайняла прокуратура. Будинок на правобічній стороні, де за «пізнього Брежнева» перебувало Товариство книголюбів, належав Польсько-християнському зв'язку, що своїм завданням ставив полонізацію українського населення. За цим будинком була кам'яниця доктора Ізидора Вільдера, який приймав пацієнтів удома. Прийшов пан чи Iван - усім приділяв однакову увагу. Окремо красується колишній дім доктора-рентгеніста Леона Гіммеля, хоча до нього дім належав лікарю і підприємцю Земану. 

Правий ріг вулиці, в місці повороту її до вул. Самбірської, у 1920 рp. займали городи. Лише в 1932-1933 рp. інженер заводу Галіція Швайцер побудував тут кам'яницю. Поряд виросла друга - Бена Шраера. У роки німецько-советської війни в них мешкали офіцери гeстапо, СД, кримінальної поліції. високий дім на розі вул. Січових Стрільців-I. Франка до 1939 р. належав підприємцю-вибушнику Абрахамові Давідману і споруджений незатовго до Першої світової війни на порожній ділянці. Тут мешкав власник i фотосалону Рембрандт на вул. Трускавецькій Iсaак Бінсток. Завершує правобічну частину вулиці монументальний пам'ятний знак 2000-літтю Різдва Христового роботи львівського скульптора Iвана Самотоса відкритий 3 вересня 2000 р.

 

Джерело: Вікіпедія.

 Джерело: " Дрогобич і дрогобичани "  Роман Пастух

Hosting Ukraine