У 1989 р. в місті з'явилася вул. Юрія Дрогобича, ще через десять років йому споруджений і монумент. Про дрогобицького "звіздаря" почали писати як про першого гуманістичного поета України.Його поетичний вступ до "Прогностичного судження..." , написаний латиною, відзначається майтерністю  віршування, образністю мови.

Зліва при початку вулиці стояла корчма. До 1939 р. її ще звали вербунком. Щороку з Бразилії, Франції, Канади, США, Аprентини приїжджали в Галичину вербувальники, і корчма перетворювалась на місце збору добровольців для виізду в ці країни на заробітки. Двоповерховий особняк N 3, закритий від вулиці парканом. Спорудили його перед початком Другої світової війни до спілки два інженери нафтопереробного заводу "Галіція".  Будинки N 5 і 9 за Австріїї належали комендантові Дрогобицької повітової жандармерії Йозефові Лангу. 

Через дорогу праворуч в ошатній одноповерховій кам'яниці N 12 y 1915- 1941 p. мешкав польський письменник і художник еврейського походження Бруно Шульц 1892-1942. На куті вул. Юрія Дрогобича-А. Mіцкевича була колись кам'яниця учителя танців Лімера. У Другу світову війну дім зруйнувала випадкова бомба. Поряд зберігся будинок колишньої польської жіночої гімназії ім. Г. Сенкевича. 3 лівого боку, де невеликий сквер, за переказами, стояла перша дрогобицька дерев'яна церква Зачаття Пречистої Діви Маpії, простіше-Маріїнська, а біля неї цвинтар. Праворуч відгалужується вгору вул. А. Mіцкевича, що з'єднує вул. Т. Шевченка і Юрія Дpогобича і належить до найкоротших. В архітектурному відношенні це цікавий куточок старого Дрогобича. У красивих просторих кам'яницях кінця XIX-го-поч. XX ст. мешкали представники імущих верств. 

За вул. А. Міцкевича, навпроти колони Св. Флоріана мешкала скромна жінка, яку всі знали під іменем Розалії Микитівни Михаць. За сквером зліва збігає донизу вул. Маріїнська-колишня Маріацька. На куті ії і вул. Юрія Дрогобича, якраз навпроти знесеної в 1986 р. пам'ятної колони -фiгури, до 1980рр. стояла хатка під N 2 бондаря Г. Корпака. Перебравшись із помешкання на вул. Жупній від кравця Івана Гутовича, у нього перебував на станції I. Франко, тоді учень Дрогобицької гімназії. 

3 помітніших споруд-синагога і дім мулярського майстра М. Кушніра, вбитого на кривавих виборах до австрійського парламенту в 1911 р. Минаючи ще дві гарні кам' яниці під N 30 i N 32. відомо що у першій мешкала cім'я доктора хімії Бена Шраєра. Його син Альфред Шраєр під час німецько-совєтської війни дивом урятувався. Згодом став скрипалем, викладав у музичному училищі. Вийшовши на пенсію, ділився спогадами про Б. Шульца i старий Дрогобич, брав участь у наукових конференціях, провадив екскурсії для туристів із Польщі, Німеччини, Ізраїлю. 

У другій хаті мешкав власник книгарні на Ринку Якуб Пільпель. Дерев'яний дім неподалік належав маляреві Черняку, який заробляв фарбуванням будинків і парканів. Оддалік хідника в старому особняку N 42 проживав головний хірург Дрогобицької області у 1948-1959 pр., завідувач хірургічного відділу обласної лікарні у 1946-1968 рp., депутат Верховного Совета СССР 1950- 1954 p., доктор медичних наук, професор Мирослав Романяк.

Дім N 46 на два поверхи спорудив собі за Польщі інженер Володимир Дидинський 1874-1937 з українського шляхетського роду Гоздава родом із села Ясениці-Сільної. Справа відкривається вул. Cічових Стрільців. Її назвали так тому, шо влітку 1914 р. з Борислава до Народного дому в Дрогобичі крокували нею і нинішньою вул. Т. Шевченка для загального збору та від з'їду до Стрия хлопці-добровольці майбутнього Легioну Українських Січових Стрільців. Цю відважну патріотичну юнь організував і очолив уродженець Дрогобича і директор школи в селі Ясениці-Сільній Г. Коссак. На вимощеній каменем дорозі ніби досі відлунюють іхні тверді кроки, а в повітрі-бадьорі маршові пісні.

Джерело: "Дрогобич і дрогобичани" Роман Пастух