Формування вулиці відбувалося поступово, разом із розвитком самого селища.

Спочатку це була звичайна житлова дорога, якою користувалися місцеві мешканці для щоденних потреб.

Уздовж неї розташовувалися приватні садиби з господарствами, сади й городи. Забудова підлаштовувалася під гірський рельєф, а сама вулиця не виконувала транзитної функції, залишаючись спокійною й затишною.

У другій половині ХХ століття, коли Східниця почала активно розвиватися як бальнеологічний курорт, вулиця Данила Галицького набула нового значення.

Тут з’явилися нові житлові будинки, пансіонати та садиби для прийому відпочивальників. Вулиця стала привабливою для тих, хто цінував поєднання тиші, історичної символіки та близькості до курортної інфраструктури.

Архітектурно вулиця поєднує різні періоди забудови: від старіших будинків, зведених у традиційному для регіону стилі, до сучасних котеджів і вілл.

Вона не має яскраво вираженого туристичного шуму, проте відчутно включена в загальний ритм життя Східниці. З багатьох ділянок відкриваються краєвиди на пагорби й ліси, що створює характерну для курорту атмосферу спокою та простору.

Сьогодні вулиця Данила Галицького є не лише житловою частиною селища, а й символічним нагадуванням про українську державну традицію. Вона органічно вписується в сучасну Східницю, поєднуючи повсякденне життя мешканців, курортний розвиток і пам’ять про історичну постать, яка уособлює силу, державність і витоки української історії.