Гірська вулиця починалася як вузька дорога, що вела до присадибних ділянок, лісових угідь і пасовищ.

Тут селилися люди, пов’язані з лісовим господарством, тваринництвом і дрібним землеробством.

Будинки будувалися просто, з дерева й каменю, пристосовуючись до схилів і природних умов. Вулиця не була торговою чи транзитною, її головною функцією було обслуговування повсякденного життя громади.

З розвитком Східниці у ХХ столітті та перетворенням її на бальнеологічний курорт Гірська вулиця почала змінюватися.

Частина старих садиб збереглася, але поруч з’явилися нові житлові будинки, вілли й невеликі пансіонати. Її почали обирати ті, хто шукав тишу, чисте повітря й близькість до природи, але водночас хотів залишатися недалеко від центру селища та джерел.

Особливістю Гірської вулиці є її спокійний, майже усамітнений характер.

Тут менше транспорту й туристичного шуму, ніж на головних дорогах, зате більше зелені, панорамних видів і відчуття гірського простору.

Вулиця змінює свій вигляд залежно від пори року: влітку потопає в зелені, восени наповнюється кольорами лісу, взимку стає тихою й майже камерною.

Сьогодні Гірська залишається житловою й водночас привабливою для курортного життя. Вона поєднує в собі минуле гірського поселення та сучасний ритм Східниці, зберігаючи атмосферу спокою, близькості до природи й традиційного карпатського середовища.