Формування Кропивницької вулиці відбувалося поступово, разом із розширенням житлових районів Східниці. Спочатку це була тиха периферійна дорога з приватними садибами, городами та господарськими будівлями. Тут жили переважно місцеві мешканці, для яких важливими були спокій, близькість до природи та зручність повсякденного життя. Вулиця не виконувала транзитної ролі, тому зберігала затишний і неквапливий ритм.

З розвитком Східниці як бальнеологічного курорту у другій половині ХХ століття вулиця Кропивницька почала змінюватися. Поряд зі старішими житловими будинками з’явилися нові котеджі, вілли та садиби для прийому відпочивальників. Вулицю почали обирати ті, хто прагнув тиші й усамітнення, але водночас хотів залишатися в межах курортного життя та мати зручний доступ до джерел і лікувальних закладів.

Архітектурний вигляд вулиці є різноманітним і відображає різні етапи розвитку селища. Тут поєднуються прості традиційні будинки й сучасні споруди, збудовані з урахуванням курортних потреб. Значна кількість зелених насаджень, садів і близькість лісових масивів створюють спокійну атмосферу, характерну для гірської Східниці.

Сьогодні вулиця Кропивницька залишається переважно житловою, із відчутним курортним характером. Вона не є шумною чи перевантаженою, але органічно вписується в загальний простір селища. Ця вулиця поєднує в собі культурну пам’ять, спокій гірського життя й сучасний курортний ритм, залишаючись комфортним місцем для проживання та відпочинку.