Формування вулиці відбувалося поступово разом із розвитком Східниці як гірського поселення. Спочатку це була тиха житлова дорога з приватними будинками, садами й городами, де мешканці вели розмірене повсякденне життя. Вулиця не виконувала транзитної функції, що дозволило їй зберегти спокійний і затишний характер.

У другій половині ХХ століття, з активним розвитком Східниці як бальнеологічного курорту, вулиця Лесі Українки набула нового значення. Тут почали з’являтися нові житлові будинки, котеджі, вілли та садиби для відпочивальників. Її обирали ті, хто цінував тишу, чисте повітря й близькість до природи, але водночас прагнув бути недалеко від курортної інфраструктури та лікувальних джерел.

Архітектурний вигляд вулиці поєднує різні періоди забудови. Поруч зі старішими будинками можна побачити сучасні споруди, зведені з урахуванням потреб курортного життя. Значну роль у формуванні атмосфери відіграє зелень — сади, дерева та близькість лісових масивів створюють відчуття спокою й гармонії.

Сьогодні вулиця Лесі Українки є важливою житловою частиною Східниці, де поєднуються повсякденне життя місцевих мешканців і курортний ритм.