Формування вулиці відбувалося разом із розвитком Східниці як гірського поселення, а згодом і курорту. Спочатку це була тиха житлова дорога з приватними садибами, садами та городами, де мешканці вели розмірений побут. Вулиця не була головною транспортною артерією, що дозволило їй зберегти спокійний характер і камерну атмосферу.

У період активного курортного розвитку в другій половині ХХ століття вулиця Михайла Грушевського поступово зазнала змін. Поруч зі старішими будинками з’явилися нові житлові споруди, пансіонати та садиби для прийому відпочивальників. Вона стала привабливою для тих, хто шукав тишу й близькість до природи, але водночас хотів бути недалеко від джерел, центрів лікування та інших курортних об’єктів.

Архітектурний вигляд вулиці поєднує різні стилі й епохи, що відображає поступовий розвиток Східниці. Тут відчутне поєднання повсякденного життя місцевих мешканців і курортного ритму. Вулиця не вирізняється туристичною метушнею, але має власний характер — стриманий, спокійний і впорядкований.

Сьогодні вулиця Михайла Грушевського є важливою частиною простору Східниці, де історична пам’ять органічно поєднується з сучасним життям курортного селища. Вона нагадує про роль освіти, науки та державної думки в історії України, залишаючись водночас звичайною вулицею, на якій щодня триває життя громади.