Мандрівка старим Трускавцем

 3і Шолома, найвищого пагорба Сільця, видніється широке пасмо Бескидів, у центральному пiдгip'ї яких «втопився» Трускавець. Гостинець (дорога) до курорту тягнеться між фруктовими деревами, що іх посадили свого часу добрі люди, розуміючи, що подорожныому треба чимось підживитися в мандрівці. Змійкою перед лісом в'ється ріка Вишниця, а не Вижници, як стверджують топографічні мапи. Там, де стоїть знак «Бальнеологічний курорт», колись розміщувався фільварок (господарство), де мешкав лісничий - поляк Дух. На поляні лівої частини лісу розмістився район Баньки. Ця назва походить від соляних бань (колодязів), з котрих добували соляну ропу солоницю, а потім, випарюючи ї, отримували сіль. Уздовж гостинця тягнулися увись віковічні дуби, один з яких до певного часу був візит ною карткою Трускавця. Навпроти нього спочатку спорудили павільйон-кнайпу, а потім i ресторан «Старий дуб». Через паркан розташовувалось Трускавецьке лісництво, в якому служила родина Кулиничів. Права частина лісу мала назву Блонь, а поля і толоки за нею-Копань,. Зліва від електростани урвище. Зрозуміло, що кільцевої дороги на той час не було-росли гложе та інші чагарники. Пізніше, в 50-ті роки ХX ст., з'явилась на Копані артіль «9 лютого» в честь тодішнього Дня інвалідів. А на теперішній території ЗОСШ 1 знаходилась місцина Кринички, там сам Іван Франко після довгої подорожі з Нагуєвич пив воду. 3відти витікав потічок, який попри дорогу прямував аж до лісу.

Права сторона-хата Гната Крамара і довгий сад. Тут ранше була нафтова свердловина, а ще нижчекузня. За садом-помешкання Степана Крамара. А справа від нього, на захід та південь, компактно розмістились будинки і вілли, так звана «колонія» родини Біласів (Костьових). Одинадцятеро осіб, окрім того дев'ятеро дітей, мали в свой власності значну кількість землі, що починалася від колишньої заправної станції «Галіція» (навпроти будинку війта Iвана Біласа) і тягнулась до самого лісу. Сім я Ярмоловських (Павліна Білас) мала віллу, де можна було оздоровитись сеансами масажу. Вілла «Пристань» (1, GI) належала сім'ї Ягеллів (керуюча Тетяна Білас), на ї місці зараз розташований новозбудований готель. Син власників вілли Владислав Ягелло виїхав. до Польщі (Кросно) і став міжнародним суддею з нартярського (лижного) спорту. Сім я Лямпара (Єва Білас) володіла автотаксі, одним із трьох у місті. Вони вирхали в Англію. Юзик Білас мав фіакр. Усі сестри Біласів закінчили львівські курси масажистів. Зигмунд Кауфгольд у шлюбі з Юзефою Білас та Юзик Ярмоловський мали шевський верстат, на якому шили і ремонтували взуття. Фаустин Петранівський працював адміністратором у віллах доктора Пельчара. Адам Білас був фотографом і створив власний заклад. На тепершній вулиці П. Куліша энаходилась також вілла «Бороня» (5, GI). Cім і поляків-власників у 1944-1945 рр. були депортовані до Польщі. Зразу ж за віллою Ярмоловських стоїть будинок п. Наум яка, збудований п. Гмерком. Поза тим, рiг вулиць О. Довбуша і Дрогобицької займав дім сім1 Оліярських, вілла «Ядвіга- (2, G).

Далі - вілла «Дара» (власник Михайло Мінчак, директор школи в Сільці). Поруч будинок Шрайбера. Далі за яром-потоком, де росло багато фруктових дерев (особливо черешень), у віллі «Богданівка» (3, G1) мешкав народний вчитель Роман Стеців. Вище від них (вул. Дрогобицька, 13, 14) жили зі своїми сім'ями Павло Костур та Юрій Гузичак. Тепер повернемось до лівої частини передмістя. Тут була толока, а згодом на ночатку 50-их років, 3'явилося автотранспортне підприемство, після энесення якого збудували багатоквартирні житлові будинки (вул. . Мазепи, 2). За ним розташувалась автостоянка. На горбочку починався цвинтар, котрий з'явився на початку XX ст. закритий для поховання в середині 60-их років. На місці каплички в 1990-ті . збудовано храм Покрови Пресвятої Богородиці. Поряд із цвинтарем знаходилась торговиця для продажу городини та молочних продуктів.

Великий пляц був відведений під автостанцію. Приваблива стара хатгина, що збереглась до сьогодні (cім' я Мотиків), тоді належала п. Мандзяку. Їхнім сусідом був п. Крамар. На горбку, поряд із двома новими будинками, стоїть також хата Iвана Біласа- трускавецького війта (до 1898 р.). Йому в 1894 р. на національній виставці, яка відбувалася у Стрийському парку у Львові, був вручений Почесний Хрествід цісаря Франца-Йосифа за 36 років війтівства на курорті. Далі— хата Багріїв. Нижче мешкала Анастасія Гресько, ще нижче- Андрусь Стеців. Справа. на пвдень від автозаправки, був сад, в якому стояли будинки братів Смочкевичів (Броніслава і Кунебунда), нобудовані ще в 1895 р. Там колись розташовувалися школа і бібліотека. На місці сучасного готелю «Трускавець» стояли павільйон та невелика хатинка п. Гусин- ського, а в адмінбудинку готелю «Трускавець» знакодилась вілла «Заользе» (1936 р.), в якій проживав поляк Кучинський. До ї знесення там функціонувала телемайстерня. Нижче. мешкав полковник УСС Микода Фарисей (1863 р. н.). Де зараз дошка оголошень міської ради, розміщувалась вілла «Надія» (4, G2), побудована в 1905 р. власником Францом Балоном (орсндар п. Мізес). За радянських часів тут діяла центральна пошта. Поруч, справа, стояв тазетний кіоск. Повертаємо ліворуч, до залізничного вокзалу. На куті, де зараз будинок кулінарії, колись стояла будівля «Мориця», поруч-колишня вілла «Катруся» (6, G2), збудована в 1926 р. і яка належала Михайлу Стеціву. Він у 1934 р. продав цю віллу п. Лавровій. У віллі тривалий час містилось приміщення міліції. Між теперішніми віллами «Марта» та «Христина» стояла довга хата Василя Біласа-народного героя Галичини (а не там, де вказує табличка на пам ятному камені). Натомість на місці каменя ранішше знаходилась вілла «Юзефівка» 1912-1913 рр. (7, Н2). Виходимо на вулицю, яка колись називалась «За тором». Зліва, на повороті, вглибині стояли дві вілли Грюнберга 1, П(10, 11, НI). Знаемо, що сина власника-єврея німці розстріляли в 1941 р.

Оглянемо ліву сторону вулиці, яка перетинала колію. Тут була вілла «Ганнуся» (12, Н1), що належала власнику Мадейському (1924 р.). Ще донедавна (до розбудови багатоповерхівки) поруч стояла вілла «1вонка» (13, H1). Власииком 1ї був еврей Райторович, потім-доктор Iгнаци Жарнецький. Будівничим ціеї вілли вважається трускавчанин Степан Петрів (1922 р.). Навпроти, через дорогу-вілла п. Слонського (14, ]1), а поряд-вілла «Мрія» (15, ), ко- тра зараз не існуе. Боляче усвідомлювати, як на наших очах зникають пам ятки архітектури Micцевого значення - прогулянковий павільйон у парку і вілла «Яся» (16, ]1), запроєктована в 1935 р. архі тектором із Борислава п. Тарасевичем і так автентично відреставрована сімейством Лютових. Як не відсохла рука того Герострата, котрий підпалив зазначені об єкти? Трускавчани цього ніколи не пробачать. Ще трохи далі збереглась вілла «Ясна» (17, HI) 1937 р.

На початку вул. В. Стефаника. стоїть переобладнана вілла Рудорфера I (23, К1), а в кінці вул. С. Крушельницької- вілла Рудорфера I (22, I1). Через дорогузнаходились вілли Сосновського (18, L1), Забавського (19, LI), Михалевського (20, L1), Йозефберга (21, L1) i Релінгера (304, L). За ними-великий сад трьох братів Кандурів. Стежкою піднімаємось на Гошівську гору, вона ж Яцкова і Глорієтта. Колись тут стояла ротонда, з якої відкривався чудовий краевид на місто і гори. 3 району Гошова походять древні роди Біласів, Веретків і Фарисеїв. Нижче від нішохідного переходу через залізничну колію, на території сучасного санаторію «Аркада», стояла вілла «Глорієтта» (107, L2). Австрієцьпанич так палко любив свою красуню-дружину, що назвав у честь не тільки віллу, але й гору, з якої ми щойно зійшли. На місці, де зараз розташований санаторій «Арніка», височіли вілли «Ружа» (101, K2). лов янкая та «Венера» (1928 р.) (102, К2). Власником останньої був п. Брейт із Кракова, вбудована вона в 1928 р. Власник Теодор Козак у 1927-1928 р. спорудив пансіонат залізничників «Здоров'я».

У 1912 р. за сприяння п. Раймунда Яроша будуеться новий залізничний двірець (вокзал), що став окрасою курорту. Вся дорога від вул. Дрогобицької до площі перед вокзалом була вимощена бруківкою, яка нині щезла безслідно. Ще ледве дихає історією вілла «Адрія» (95, J2), згодом приміщення Інституту курортології ім. О.О. Богомольця. Далі, ліворуч, колись стояли вілли «Валюся» (74, ]2), санаторій «Барабашівка» (94, 12), вул. В. Біласа, 4, названий так в честь лікаря-власника Рудольфа Барабаша (архітектор Ф. Петеленз, споруджений 1935 р.). Збереглась дотепер і вілла «Аiда» (75, Н2) (1936 р., архітектор Єжи Стахевич, збудована для лікаря В. Прошовського). У віллі «Aiда» відпочивав та лікувався Бруно Шульц, де й виконав олівцем свої знамениті рисунки. Біля «Аіди» знаходилась літня естрада, тут грав духовий оркестр і відбувалися танцювальні вечори. Ще сьогодні стоїть маленький хлібний павільйон (вул. В. Біласа, 2), звідки відчутно поширювався смачний запах хліба, якого так не вистачало жителям на початку 60-их років XX ст. А можливо, це запах «дитинства» дорогого моєму серцю Трускавця?

Цей маршут розпочинаємо з теперішньої вул. Т.Шевченка (Об'їзної,Раймунда Яроша). Вона з'явилася внаслідок  регуляційного плану Трускавця, виконаного групою інженерів технічнодорожнього крайового відділу м. Львова у 1906 р., довжиною 1,5 км. Вже в 1907 р. тут, на куті, була збудована вілла «Клюберг» (61, G2) в модерні з елементами илася внаслідок регуляційного плану Трускавия, виконаного групою інженерв. швейцарського стилю. За нею зразу ж власник Крепель у 1907 р. спорудив віллу «Ранкова эрка («Ютшенка») (62, Н2), яку знесли в 2009р, місцеві «цінителі архітектури». В пдвала тоді була знайдено зброю, сховану, мабуть, трускавецькими месниками в роки в руч розмстилась вілла «Анастасія» (63, Н2). 1907р. власник Гринь Метіль (лікар. якии обслуговував віллу, Кароль Кносов), Керуючоюuiеi вілли працювала Станіслава Волощакова. Зараз, де стоїть корпус санаторію «Каштан», побудований у класичному стилі, в 1912 р. була споруджена вілла «Аркадія» (6, Н2), власник Мізес Брінгз- пансіонат нафтовиків (лкар. Самуель Ельдман 30ті роки Хх ст.). В 1948 р. вона згоріла. дла мпсци теперішньоі дальні ПрАТ «Трускавецькурорт» і погруддя Т. Г. Шевченка було обистя Павлюковичів. Поруч iз обистям господар Дмитро збудував у 1927 р. віллу «Сонячна» (69, 12), в якій після війни знаходилась трускавецька виконавча влада. За парканом повертаємо ліворуч, провулок, де першою нас мала би зустрічати вілла «Анюта» (73, 12), збудована в 1912 р.іреконструйована у 1928 р. власником Василем Пилипівим, яка не дійшла до наших днів. Сусідом п. Василя був п. Крепель, котрий у 1927 р. збудував віллу «Віта» (93, ]2). По другу сторону провулка донині збереглась вілла «Адрія», 1927 р., власник купець Леет. Поруч розмістилась вілла Валюся» (74, ]2), 1922 р. власником якої був різник Теодор Малик. Ближче до вулиці Об 1зної розташовувалась вілла «Філіпіна» (77, 12). При дорозі і сьогодні тінить око реконструйована вілла «Ягуся» (76, ]2), збудована в 1915р. для Адольфа Грінзберга (лікар Юліуш Моніс) з елеменгами неоготики і мавританського стилю.

На розі, де колись починалась вул. Річки, дяк Василь Гута в 1912 р. змайстрував віллу Ольга» (78, 2), а в 1927 р. - віллу «Мала Ольга» (79, J2).3а ними розмістилась вілла Фенора Завалкевича (313, 2). Спацеруємо (прогулюємось) далі. Очам відкривається краса віяни «Сонце» (82 кау 1912 р. власник Петро Яворський, дідусь тепершнього трускавецького отця-декана Петра Івасівки (лікар Макс Кужрок). Трохи далі за «Сонцем» стояв триповерховий санаторій «Смолоскип» («Зніч») (83, К3), збудований для лікаря Владиспава Ясінського в 1918-1919 р. і перебудований у 1930 р. Назва будівлі тут у переносному значенні походить від домашнього вогнища, затишку. У 1944 р. будівля горіла, а в 1948- 1949 рp. відбудована. Після війни у віллі «Зніч» з явилася «людина- павук», яка по водостічних трубах забиралась на дах і там виконувала акробатичні вирави. Зараз тут корпус санаторію «Трускавець», Поруч був провулок Новий, де розміщувались вілли: «Мімоза» (113, К3), 1928 р., власник Iван Мацько; «Жасмин» («Ясьмін») (114, К3), 1928 р., власник Яким Мацько; «Краків янка» (115, L3), 1928 р., власник Григорій Мацько.

Оглянемо територію санаторію «Трускавець». Тут колись стояли вілли: «Тетяна», 1899 р. власник Білий із Раневичів-розібрана в 1966 р.: «Стимул» («Захента») (88, К4), 1927. р. власник Юзеф Берн; санаторій «Брістоль» (85, К3), 1928 р., власник Енглендер, фабрикант із Лодзі (лікар, котрий приймав куротників, Влад Потенцькі). В санаторц «Брістоль» знаходилась пошта, на яку 8 серпня 1931 р. був здійснений напад пістьма місцевими месниками, в тому числі В. Біласом і Д. Данилишиним. У 1938 р. санаторій «Брістоль» реконструйовано Пансіонат «Палаци» був споруджений у 1928 р. на кошти власниці Юзефи Ліберман за проектом Зигмунта Шпербера зі Львова і викуплений Юзефом Берном. Цей пансіонат був схожий за архітектурою на палац Кирила Розумовського в Батурині. 

Уже в 1995 р. була зруйнована вілла «Гуцулка» (89, КА4), 1927 р., власник Теодор Білас у якій на пертому поверсі були ідальня, кухня і бутербродна, потім ощадна каса а після війни - гауптвахта для солдатів. Продовжуемо спацер. До сьогодні збереглася вілла «Щасти Боже» («Щенсцы Божед (90, К4), в стилі традиційного модерну, збудована в 1929 р. на кошти інженера Романа Ма. тушака. На цвинтарі по вул. Дрогобицыкій є його поховання. Више вілли «Щасти Боже стояли конюшні. Далі - вілла «Шаротка» (91, К4), споруджена в 1932 р. Степаном Петрівим. За нею жу 1928 р., постала для українського священика о. 1вана Ліщинського вілла «Мірка» (92, КА) Поруч до сьогодні збереглась і вілла «Наталка» (218, К4), 1929 р., власник Василь Метіль Між ними до 1941 р. стояла бензинова станція «Польмін», де Раймунд Ярош та п. Альбін заправляли машини. До війни в Трускавці числилися лише два власних авто. На розі вул. Стебницької дотепер стоїть вілла «Зоня» (233, К5), власник В. Метіль, в якій колись розащовувалися медпункт, дитяча бібліотека, потім квесткімната. На місці теперішнього нового готелю знаходилась хата Нестора Пристая (Чепіги), за ним пансіонатпритулок «Захоронка» сестер служебниць Пречистої Діви Марії Непорочного Зачаття (227, L4), 1931 р. Співзасновницею «Захоронки» була сестра Иосафата (Михайлина) Гордашевська, яка організувала дитячий садок для 40 60 дітей. Тут 24 серпня 1931 р. відбувся атентат: члени ОУН В. Білас і Д. Данилишин вбили посла до польського Сейму Тадеуша Голувка. В одноповерховій споруді довгий час діяла музична школа. Переходимо на парну сторону вул. Стебницької, де зараз автостоянка, після війни-пекарня «Закладова».

Під N 46 розміщувалась вілла «Гереза» (225, 14), 1926 р., в якій мешкала акушерка Роцінська, а під N 38-вілла «Романа» (223, 14), власник Яким Метіль. Поруч- вілла Мандзяка (219, К5) та вілла «Чарусь», 1925 р., власник Біскорович, і вілла «Орел» (226, L5). У віллі Петра Гурби тепер розміщений Будинок школяра. Поруч із нею-будинок Мак- сима Слонського: далі - віла «Золотий ріг» (215, К5), 1927 р., власник Андрей Шептицький, управителі вілли К. Пітолайова і Г. Томашівська; через паркан-вілла «Ягеллонка» (214, К5). власник Юзеф Цьолка, До сьогодні збереглась вілла «Теодор» Iвана Петрушака. Трохи вище, ліворуч, у неве- личкому провулку знаходилась хата, в якій народився отець Олекса Пристай. Тут у 2013р. вдячиі трускавчани встановили пам'ятний знак з таблицею «Отцю Олексі Пристаю-авторУ тетралоги "3 Трускавця у світ мародерів . В кінці вул. Матейцьової, де зараз стоїть пам ятний камінь, народився народний герой Галичини Дмитро Данилишин. Повертаємося з «кінця» назад. по цьому ж маршруту, досліджуючи ліву сторону вулиц За Магурами, зліва, мешкали родини: Мотики, Крамарі, Фарисеї і Божики. Навпроти ос танніх стояла віяла «Лютик» (211, К5). Пані Маря Яютикова була до 1939 р. годовою Союзу Українок на курортi, За вілною «Лютик», углиоині, після війни збудували літній кінотеатр Поруч, до Народного дому, дотикалась вилла господаря Копалки (260, К5), де розміщувалась артистичні кімнати Будинку культури. Далі будівля в якій, була гміна - сільська управа, де збирались ради курорту обговорювали актуальні проблемит в1938 р. гміну перебудували. Лівіше-вілла Соломона Оберлендера; міcце, яке радник гміни віддав під будівництво «Сільського господаря»-в радянські часи Будинку культури, Навпроти стоята віла «Лісничівка, (209, 15), а біля неї-пожежна частина Раймунда Яроша (страж пожарна).

 За нею вілла Емілї Семонович (236. J4), в якій пізніше були приміщення для сторожа і агронома. Долаємо добрий шмат гостинця аж до вілли «Мирон», власник Микола Білас (Антик) (234, К4), зараз там знаходиться котельня. Обходимо справа віллу «Погонь» («Погоня») (87, К4). збудовану архітектором Лехом Рутковським для себе у 1912 р., з ознаками норвезького стилю, Погонь-це герб Великого Князівства Литовського. Керуючою вілаи «Погонь» буда Яніна Брейтерова. У підвалі колишньої кав'ярні «Залізний кінь» зі світлинами старого Трускавця розмиувалися тюрма і штаб генерала НКВД Сабурова. Повз пам ятник національним героям В. Біласу та Д. Данилишину відходимо до вілли «Здоров'я» («Здрове») архітектора Франциска Озімкевича, збудованої в 1927-1928 рp. для Миколи Біласа. На місці кінотеатру «Злата» (колись «Дружба») після війни був пустир. на якому хлопи грали в м'яча.

Спацер продовжуємо до вілли «Чорний орел» (116, 13), а далі-до вілли «Згода» (81.3) власника Петра Гурби, побудованої 1912 р. розібраної в 1967 р. У стилі конструктивізму чекає нас двоповерховий санаторій «Iмперіал» (117.J3) аптекаря з Борислава Артура Ротенберга і лікаря Едвара Мерера, в якому була перукарня. В 1937 р. відбулась реконструкція і новою власницею стала п. Кромальовська. За «Імперіалом» стояла вілла «Великий косинір. (72, 13), 1912 р., зознаками закопанського стилю, власника Станіслава Цибулі. Назва походить від польського селянина, який із косою боронив Польщу від поневолювачів. Віллу знесено в 2020 р. Biлли «Малий косинір» (73, ]3), 1924 р. (лікар Маврщій Ледер), на сьогодні теж не існує. Там донедавна знаходилась радіодіагностична лабораторія і рентгенкабнет. Ше бореться за своє iснування віпла «Яструб» («Ястшемб) власника Миколи Слонського, побудована в 1927 р. На жаль, знесені вілли «Карлтон» (123, 13), власник Дутка Лернер: і «Лодзянка» (124, ]3), власник Кіснер. Виходимо на вул. Т. Шевченка до вілл «Володимир» («Владзімеж») (68, ]3), 1927 р., власник Михаило Павлікович (лікар Отон Розмарін): та «Дельфін» (67, Ј3), 1912 р., власник Дмигро Павлікович (лікар Самуель Тайхбер).

Поруч, за австрійських чаcів, на кошти Крепеля побудована божниця-синагога (288, H2), перебудована в 1926-1927 р. Світлини цiєї еврейської релігійної споруди до нас не дійшли. За радянських часів тут був Універмар», склад «Змішторгу», згодом-маrазин дитячих товарів. Стараннями Героя України Володимира Козявкіна відреставрована нілла «Світанок» («Сьвіт») (65, H5), яка належала в 1927 р. директору української школи в с. Найдорф Михайлу Бідасу, 3 1980р. тут було приміщення мілщи, ще раніше-корпус міської поліклініки. Поруч, по ходу маршруту, стояла вілла «Затишок» («Зацше»), збудована в 1912 р. українського юриста Осипа Біласа. Ця велика дерев яна вілла налічувала 17 кімнат. Недарма в радянські часи тут розташовувалася міська поліклініка. Через Львівську майстерню шоколаду пдходимо нарешTі до кінцевого пункту нашого маршруту. Від 1926 р. цей будинок власність Раймунда Яроша, потім- будинок нольск жандармерії (37, Н2), магазин продуктів; поруч-базар. Пiзніше, эгідно з хронологіеко- керитолікарня, склади, турбюро. Ось так органічно формувалася протягом віків історична центральна частина курoта який вважався на той час одним 13 найкращих у Східній Європі.

Керуючись регуляцйним планом Трускавця 1907р., свій спацер розпочинаємо центральною вулицею курорту [мінною (Головна курортна, А. Міцкевича, Сонячна, С. Бандери) Тут зліва, де зеленіє трав'яний газон, ще до 90-х років минулого століття стояла вілла «Фарисо (41, G2) (лікар Віктор Грошовський), збудована в 1930р. Раймундом Ярошем. А до тогос на вказаному місці знаходились корчма Мізеса і пошта. До Першої світової війни там, де зараз стоїть музей Михайла Біласа (вілла «Гопляна, 4 G3), 1928 р. власник Раймунд Ярош), був майданчик, на якому розташовувався базар і зби. рались фірмани. Поруч стояла невеличка хатина, в якій мешкала еврейка Голда (в народі й звали Марійкою), котра торгувала всякою всячиною. Продавали тут навіть п явки. А в пивниці (підвалі) вілли до 1949 р. містився маленький цех розливу у пляшки мінеральних вод Джерела «Юзя». За «Гопляною», яка після реставрації зберегла свій первісний вигляд, постае вілла-Постій» (затжджий двір «Постуй») (45. G3) (власник граф Жултовський, лікар Здзіслая Райх), побудована в 1843 р. як готель. Ярош придбав його разом із віллою «Ядвинівка» в 1911 р. Тоді ж перебудована і «пруська стіна». Спацер продовжимо повз віллу «Зося», побудовану у 1885р. (власники Жолкевські, тут працювали лікар-стоматолог Лангберг і лаборант Матеуш Шварц). У віллі Зося» після Другої світової війни знаходилася міліція.

Далі-вілла графа Жултовського «Ядвинівка» (46, Н3). Звертаємо в провулок. Зліва знаходилась вілла Соломона Рудерфера (36, НЗ) За нею сьгодні «пливе» вілла «Русалка» (121, Н3), 1905 р., власність Григорія Біласа кар Ростислав Білас). Перед нею росте екзотичне дерево-плакучий бук, тривезений у 19об р. в Відня. Наступна-16-кімнатна вілла «Грена» (122, Н3), де мешкала родина Стинавских Поряд триповерхова, в модерному стилі, вілла «Карлтон» (123, 13). 1928 р., власни» Дттка Лернер. Повертаемо назад біля обійстя Iлька Веретка і прямуємо вниз попри з ння Михайла Федора до хати 3бігнева Копалька (ї купив для своеї доньки священия ван Іванчук, згодом у ній мешкала його внучка Іванна Волох). Збігнев Копалько-наровису Трускавш 1909 р.. режисер польського театру і радіo. За ними-вілла Федора Завалькевича. Повертаючи назад, проходимо а повз віплу «Еден» (4 18, Н3), сучасна назва-«Старий Відень», 1931 р., власник Маєр Роерфер. Виходимо на центральну вулицю і спацеруемо уздовж двох вілл лікара, атора путвних» по Трускавцю Зенона Пельчара «Під Божою Матір ю» (48, Н3), 1898 р. га Сфея(49, 1141. В 1918р. обидві вілли відбудовані, оскільки під час Першої світової війни будруйновино. На фасаді фундаменту вілли «Софія» збереглися металеві знаки 2P 1МP (Зенон і Мария Пельчари), Син Зенона і Марї, Казимир Пельчар, уродженець Трускавця 1894 р. онколог, професор університесту у Вільні. Але в 1943 р. нін був схоплена гестало і через запізнення депеші з Берліна про помилування розстріляний. Віллу «Софією» Пельчари назвали в честь своєї доньки, привид якої, кажуть декотрі навідується і тепер.

Росте історичний ясен, і загорожа така ж. У підвалі вілли «Софія» з готичним склепіниям за Польщі був склеп (цукерия) Юлефа Садовськото. Лізніше «Пиріжкова», яка приваблювала відпочиваючих своїм неповторним духмяним запахом кави і тістечок. Тепер це кав ярня Шухляда». Спускаємось у Долину. Тут із 1894 р. постав у всій красі Товариський клуб (55, Н). центр культурного життя курорту (згорів 1954 р.). Клуб не раз перебудовувавсяі щоралу обростая новими фунціональними приміщеннями. Центральний вхід мав декілька колон по боках, від нього розходились викриті г4НА Зліва добудована літня танцювальна веранда, збоку від неї-ресторан Петра Колонськи Cпочатку заходиди відвідувачі в цартер, на стелі якого були розміщені цилииаричнг софир вікна. Прямо знаходилась сцена Від неї праворуч приміщення дли артистів. Справа в центрального входу розмцувалась зимова зала для танців.

 Біля підніжжя височини в 1909-1913 рр. тут постала двохповерхова вілла «Марія Хелена» (51, J4), власниця п. Вічинська, лікар Юліуш Моніс, До вілли в 1928 р. добудували ще два поверхи. За нею-вілла «Марійовка» (52, 14) власника Сташевського (лікар Владислав Потенцкі). Поруч-стайня з козулями, павами і совами та приміщення оранжереї Пзніше у власниці п. Прашвілової з 'явилися кімнати з паркетом, кафельними пічками і каретний двір. При дорозі, біля церкви св. Миколая 1884 р. iз дзвіницею, стояла лісничівка, потім- пабораторія для дослідження мінеральних вод Люкаса. Вище церкви знаходилась велика поляна. За нею, на пагорбі-збудована ще в 1885 р. для інженера-нафтовика з Борислава Броніслава Хабовського вілла «Білий дворик», перебудована у 1927-1928 рp. За Австрї тут розміщувалась жандармерія. За нею-вілла з еркером «Людвік» (183, К6), 1923р., власника Корнгабера, в якій із 1946 р. по 2009 р. мешкав Яків Агранович (дядя Яша керівник дитячого фотогуртка). Повертаемо на вул. Солтуси, тепер Уляни Кравченко. Зліва до вілли «Бельведер» (186, 17). 1928 р., власник Ярема Ілян-львівський швець, проживали родини Чайківських і Зомбіків. Справа-родини Iванчуків, Габшїв, Валаги i родина лікаря Барабаша.

Загалом уся нівденна частина курорту від Долини належала нереважно трускавецьким родинам-українцям, i розповідь про них тринала б дуже довго. Але почнємо нашу розмову із гречної згоди Лева Петранівського-напого в усьому обізнаного провідника, спробувавши «обійти» цей край разом. Справа стояла вілла «Дембівка» (187, 17), 1905 р. власник Дембовський, родина якого утримувала польський сиротинець. Поховані Дембовські на цвинтарі на вул. Дрогобицькій. Біля них, вглибині саду, мешкали польські законниці міхалітки. Трохи далі, де сіяє пусткою великий фруктовий сад, жив Гринь Подольський, сім ю якого вислали до Сибіру. По сусідству з ними мешкав єврей Фрідгайм. Його оселю після митарства на Помірках придбав батько пана Лева і до свогоднішнього часу, після значної реконструкшї, тут мешкае наш оповідач із дружиною.

За віллою «Бельведер» проживали Тадек Веретко-буфетник в Іванчука, та сім'я Янта хата яких є чи не найстарішою в місті і могла би стати експонатом місцевого скансену п пропагандист здорового способу життя, житло трускавецького люду за Польщі. Вище від неї в 1935 р. збудовано дерев яну двоповерхову вллу Пелагет Павлояської Аля (188, J7) з Ганком і трисхилим дахом, в яки мешкав спочатку єврей-адвокат iз Baрша Згодом віллу взяв в оренду інженер Грабовський. По вулиці вище, зліва, мешкали брати-поляки Дембські Ян із сином Чесланом в. котрий виїхав до Польці і став офщером, та Адам, який працював у копальні воску в поворотом дороги наліво проживала сім я Дмитра Костура, а ва кутт стояла криниця Римара.

Звертаємо на теперішню вулицю С. Бандери. Зліва родин Павлічків, Пристаїв, Мотиків, Слонських, Михайла і Стефана Павлічків. Ще до вини тут збудували пансіонат Владислава Беліни-Пражновського. Це-будинок Львівського воєводства, який згодом став офіцерським домом, Пізніше тут знаходилися верхня школа м 2, а зараз-пансіонат «Пролісок», Навпроти-хата Божиків і відомий куточок курорту «Божиків рай». криницею почергово стоять хати переходимо на протилежну сторону дороги і повертаемо назад по вул. С. Бандери. Тут пiсля війни збудували пансioнат. За ним-обійстя Крамарів і старий фундамент. Повертаемо в невеликий провулок до осель Ярослава Бурика, Михайла Павлічка та майстра Фетецина. Навпроти-оселі будівничого Михайла Данилишина і продавця Павлічка (Ватраля), техпрацівників санаторіїв Гавла Андрушка і Романа Кузика. Виходимо з провулка на вул. С. Бандери і, тримаючись лівої сторони, спацеруемо повз помешкання Метілів і Кривецьких. У невеличкому провулку стояли, а тепер знесені польський дім і хата Файбиша.

Спускаємось по дорозі вниз. Зліва-обійстя Якима Бурика, який орав волами, і Василя Павлічка. Де зараз збудований санаторій «Перлина Прикарпаття», колись були оселі трускавецьких родин: будівельника Любавського, слюсаря Якима Гусяка, Андрушків, яких відправили на Сибір за добру господарку, Дмитра Петранівського, котрий кіньми возив ліс, Адама Крамара-доброго газду і його синів, які чудово грали у футбол. Ближче до грунтової дороги знаходились будівлі Михайла Стецика та Нестора Лучковського-пожежника, який дав початок цілій династії вогнеборців. Із правої сторони господарювали родини Пвітлерів, Тачівки та будівельника Якима Крамара. Тепер це територія військового санаторію. Хочеться піти далі і показати трускавчанам цікавий куточок-Боберню (за Панським лісом), назва якої походить від прізвища пана Боберського, який оселився тут на початку XX століття і мав трьох дочок.

A ось навпроти була збудована вілла «Бартніковка» 1927-1928 р. поляка Бартніка, котрий розводив бджіл і утримував вулики. эразу ж, зліва за дорогою, жили Божики, ще один польський дім і три будинки Нестора Гладкого, діда нашого славного земляка Ореста Мацюка. Ось тут, у такому чарівному куточку Прускавця, 26 червня 1932 р. народився наш славетний земляк-майбутній історик 1архва- Рус, директор Льнівського історичного архіву, який так скоро пішов з житя (17.07.1999 р.). Сусідом Гладких був Онуфрій Андрушко, оселя якого знаходилась поряд із старою липою. Адістатись до них можна було попри дерев'яну криницю з «журавлем». Навпроти криниці мешкав різник Іванчишин та стояли дві хати Кicеличників. Решта хат увійшли в першу санітарну зону охорони мінеральних джерел і були знесені в 70-ті роки XX століття В цих будинках проживали родини: Сенівих, Когутів, Мотиків, Лужецьких, Стецишиних і Мирона Андрушка. Заглядаючи в стару мапу 1907р. бачимо, що біля теперішнього офіцерського корпусу військового санаторію, за огорожею, дорога спускалась до спортмайданчиків у парку повз обійстя Миколи та Івана Хом яків, Василя і Якова Кривків, Нестора Андрушка та Івана Божика. Вище джерела «Броніслава», на горі, мали земельні ділянки Сильвестр Кривко та Пілько Хом'як. Але нам зараз слід повернутися до місця, де колись стояла вілла «Бартниківка», і дослідити праву сторону вул. Івана Франка або колишньої Шкільної.

Отже, почнемо з оселі Леопольда Габшія. Сусідами його були Василь Пфайфер-нафтовик iз Борислава, Федь Конів зі своєю господаркою та фірман Микола Спанчак. Вглибині мешкали Пристаї, а при дорозі-родина Фаб яків. Далі вниз і Друкер. За ними Василь Сенів, нафтовик Тадеуш Зомбік, Олекса Бурик і родина Мотиків. Поруч у тісному колі розмістились обійстя Андрія Андрушка із крамницею, Василя Андрушка і сутерини п. Пінхерської. У провулку (зараз вул. Б.-1. Антонича) колись мешкав п.Сидор, обійстя якого заросло чагарниками, за ним-Микола і Лунь Гладкі, які мали коні та добру господарку. Навпроти п. Луня мешкав після війни Біловус. Виходимо з провулка на широку дорогу. Ось тут, біля грушки, справа росте горіх, а біля нього стояла оселя цієї битої горем родини, з якої походить зв язкова Романа Шухевича- Дарка Гусяк. Тут колись війт Слекса Гусяк, дідусь пані Дарії, збудував велику віллу для себе i відночивальників, а син Юрко-невеличку хатину з rанком, де в 1945 р. знайшли листівки УПА. Потім у цих будівлях мешкали родини Певних і Бондаренків.

Нижче від них по дорозі жили Андрушки, і в сиву давнину вулиця називалася в честь цієї родини. Повертаємо на подвір я санаторію для польських офіцерів (200, H7), спорудженого у стилі функціоналізму за проектом архітектора Едгара Норверта 1933 р. Нижче стоїть і сього триповерхова вілла «Оксана» (195, H7), 1925р., збудована отцем Іваном Валюхом,-коливе корпус військового санаторію. Поруч, із 1995 р., споруджено пам'ятник трускавецькому пе Роману Різняку-«Макомацькому». На цьому місці стояли вілли «Капрі», «Ясна Пonс родини Pізняків та вілла «Радість» (спільна власність Різняків-Данилишиних) я на» в 60-ті рр. минулого століття. Спацеруємо далі до 21-кімнатної вілли «Марися» (202, Н7), спорудженої в 1925 родини Перців женера з Борислава Йосифа Давидовича і його дружини Тди Месарош. За нею - вілла Марти Месарош «Олександр» (203, J6), 1939 р. На протилежному боці дороги стояла вілла «Рома» (204, 17), 1925 р., власника А. Блавацького-директора Львівського оперного театру; та вілла «Ванда» (205, 17), 1928 р., власник Вільк, опісля п. Яновська.

Навпроти- збудований у 1925 р. будинок воеводський імені Генріха Сенкевича. До війни - ще й польська школа, а з 1946 р., Трускавецька СШ 1.Згідно з результатами наукови пошуків Ореста Мацюка, на подвірї школи росли дві великі тополі, що стояли при вході до старої української церкви-монастиря. А ми, школярі, взимку влаштовували тут ковзанку на невеличкій гірці справа від школи, влітку грали у футбол на майданчику. Вниз, майже до вілли «Сарiуш», тягнувся старий цвинтар. Спацеруємо поволі далі. До кінця 90-х років тут ще стояла 38-кімнатна вілла «Христина-Кшися» (180, J6), 1928 р., власниця Розалія Савінська. Нижче знаходилась вілла «Львів янка» (власники Стефан Шмідт і М. Халлер) (179, J5), 1928 р., яка згоріла під час окупації в 1943 р., а на цьому місці пізніше збудували спортмайданчик. Углибині території були збудовані в стилі модерну архітектором Шпербером санаторт «Унітас» (197, 15), 1937-1938 p., та «Bіндзор», 1939р. (198, 16). В 1870 р. інженер Вічинський збудував малу віллу «Модрина-Моджев» (178, 16), в 1928- 1929 pp. з'явилась нова перебудована вілла для Марії Вічинської, яку знищили в 2002р. Тривалий час там працювала аптека. Ще одну віллу Вічинського (177, J5) використано під кіноклуб і більярдну військового санаторію. Рухаемося вниз, до парку. Hапроти вілли «Марї-Гелени» в 1901 р. власницею Розвадовською була спорулджена вілла «Саріуш» (50, Н5), що виконувала протягом свого існування pізні функції: від лікувальних до ігрових (адмінкорнус санагорію «Джерело» і більярдна). Зараз тут музей історї курорту.

В підвалі перед віллою діяла перша заправка сифонів у місті. Обабіч вілли розташовувалась оранжерея, в якій у 70 тро X ст. вирощували і зберpігали екзотичні рослини. Уже в самому парку стояв «Гетьманський дворик» (53, Н5), збудований ще в 1848 р. У ньому довгий перол перебуликерівництво парку і курортна поліція. Він неодноразово перебудовувався. Ліворуч стояв інгаляційний павільйон системи Васму т виконапий в заколанському стилі. Пізніше тут розміщувалися бювет і каси «Аерефлоте В деттаку на початку XX ст. були встановлені гасові ламни, системи «Вашинттон», Ав музичному павільйоні тривалий час звучала оркестрова музика Самбірського пожежного полку і Дрогобицького батальйону. У 1859 р. ту постала римо-католицька капличка, а в 1912-1913 р. на високому пагорбі був збудовании костел. Перед ним, при дорозі, стояла кам яна статуя Матері Божої, виконана скультором Ципріяном Годебським. Садівник Пьотр Моленда на пагорбі біля костелу в літній період висаджував із братчиків щоденно квітковий календар. У радянський період тут розміцувалися склади, пізніше, в 1970 р., споруджено планетарій.

 Переходимо на праву сторону дороги-теперішньої вул. М. Лисенка. На місці, де колись була ідальня-павільйон, а потім ідальня «Верховина», стояла довга хата Адама Біласа, в другій мешкав рабин синагоги. Нижче-дві стодоли і шпихлір (комора) для зерна. На проти- лежній стороні дороги, майже в яру біля теперішньої пожежної частини, стояла кошерна, де рабин різав курей. За нею У провулку збереглась вілла «Магдалена» (29, F2), 1912 р. Власник Іван Пристай назвав на честь дочки Магди. Назви вілл на курорті в основному присвячувались членам родин і назвам населених пунктів, звідки приїхав іх власник. Ці назви були милозвучні і тішили слух приїжджого гостя. Не так, як тепер-називають бозна-як, ще й чужоземними мовами. Повертаємо на вул. Бориславську і спацеруемо по правій стороні. На горбочку і досі стоїть симетрична будівля-вілла Лавенауера (28, F2). Спочатку тут жив аптекар, згодом- полковник Радянської Армії. За ними, на місці теперішньої пожежної частини, при дорозі стояв спільний будинок, в якому мешкали родини Решстняків і Уріцьких. Вони мали сад і довгу земсльиу ділянку, що тягнулась до району Берсзів.

За огорожею, по вул. Бориславській, у 1928 р. виросла вілла «Хелена» (31, Е2), власник Горовіц, в якій тривалий час мешкали військові музиканти, котрі грали в альтанці парку. Це запам'яталось багатьом трускавчанам через ранкові і вечірні виступи, які проводились мало не щодня. Поруч розмістилась стара хата і сад Кінашів. Повертаємо на теперішню вул. М. Грушевського. Справа за Кінашами жили Марчишини, які мали двох доньок: лікарку і екскурсовода. Звідси через толоки; стежкою до лісу, можна було потрапити до капища (ноганського храму) Бабина гора, про що згадуе наш земляк Орест Мацюк. Спацеруемо знову по вул. Бориславській. Донедавна тут стояла стара хата Данилюків. Гослодар до війни втопився, його дружина вдруге вийшла заміж за нафтовика Шахбазова із Баку. Торуч донині стоїть двоповерхова вілла «Клемснтина» (268, Е1), яка належала полякам. За нею-хата Кулиничів з садом. Неподалік при дорозі, стояв кам'яний хрест, що свідчив про ліквідацію кріпацького права в 1848р. на Галичині. За хрестом стояла хата Федоровичів, які мали двох синів і двох доньок: Теодору (1955 р. н.) та 1рину (1952р. н.). 

У Липках видобували, головним чином, руду (олово, цинк, срібло), а також сірку, гіпс, ватняк і гірський віск. Копальні для видобутку цих мінералів розташовувалися саме у Липках, про що свідчили старі відвали та залишки гірничо-шахтного устаткування, на які натрапили під час робіт гірники австрійської фірми «Добра Надія» на початках XIX ст. (1814 р.). Перші роботи з пошуку вищезазначених металевих руд проводив близько 1810 р. Юзеф Геккер - колишній керівник соляних промислів у Cільці та Стебнику-разом зі своїм партнером Яном Матісом. Тут же знаходився збірник соляної води для приймання ванн. Переходимо на праву сторону. Там колись мешкала відома трускавецька родина Корнутів, За ними кравці Корнецькі, потім-Дякунчаки. Поруч із полем Іванчуки. ще ближче— хата Ілька Карпина. Біля сучасної автозупинки мешкала родина Кондратиків. Сусідами були переселенці Галі, Тут же збереглась і стара одноповерхова споруда (теперишия вуп. І. Котляревськоrо). Після війни нижче звели три багатоповерхові будівлі на полях Гриня Карпина І. Куньця. Між ними «виросла» хата Дольських, яка належала полякам. Далі йшла грунтова дорога, яка вела до джерела «Цицівка». За нею мешкав Федь Карпин, ще нижче-поляк Бах, котрий виіхав після війни до Речі Посполитoї. Сюди можна було дістатись через місток, як і до вілли «Корнелія» (134, Е3), що належала Римарам. 

Новий маршрут розпочинаємо з вулиці Суховоля і назва походить із того часу, коли Галичині відмінили кріпацьке право і селян курорту почали наділяти неродючими («сухими») земельними ділянками. Тобто, прийшла воля, але суха (обділена). Отже, початок вулиці. 3 правого боку знаходився парк «Ядвінувка», а з лівої, вглиб-плебанія і польський костел, збудований у 1910 р. Спацеруємо далі. Дослідимо зліва невеличкий квартал, що розпочинається санаторiем «Госніціум» (161, G4), в якому спочатку мешкали польські законниці (власність сестер сле жебниць-бенедиктинок). До 1965р. там був розміщений фізіотерапевтичний кабінет. За ним, на південь, постала вілла «Сонато», 1927 р. (160, G4). Поруч органічно приєдналась дерев'яна будівля вілли «Стефанівка» (164, G4), збудована в 1927 р. власником Максимовичем (у радянські часи-лікувальний корпус санаторію N 2). Зразу за нею-вілла «Корнелія» (165, G4), збудована в 1895 р. власником Релінгером, потім перейменована на «Мірамаре»; і вілла Стинавських (166, G4), котра збереглась до 2010р. Нижче жив дяк Іван Корнута. Вниз по Суховолі височіє колишній дієтичний санаторій лікаря Мечислава Сташевського (130, G4), поруч, за ним-вілла «Остоя» (1927 р., власник Юзеф Садовський).

Біля сучасного танцювального залу Палацу культури знаходилась вілла С. Кучинського «Тадеуш» (129, G4), за магазином «Галантерея» і «Фризієрнею», яка збереглась до сьогодні. Поруч-павільйон із ремонту годинників. Колись тут була продуктова крамниця Василя Мотики. За нею-вілла «Стефанія» (131, G3) Василя Крамара. Збоку розміщувалиеь вілла «Гігея», власник Крепель (128, G3), вілла власниці П. Цесліцької «Казимира» (127, G3) та вілла «Маратон». В ній був пересильний пункт для виселення трускавчан до Сибіру (1944-1946). Перша висилка торкнулася лісників. Зараз, де розташований сучасний триповерховий тор- говельно-побутовий центр, до середини 70-х років минулого століття стояти «Гастроном». а за ним - продовольчий ринок і громадські туалети, ще раніше-дві вілли Бадіана (132, F) разом з рестораном. В кошерний ресторан Бадіана запросили шеф-кухаря М. Келлера зі Лвнова. В одноповер- хових віллах Бадіана відпочивали виключно євреї. Під час війни (1943 р. один із будинкв Бадіана був зруйнований німцями і розібраний на дрова. Еврей Ернест мав продуктовий магазин біля хати Юрія Габшія. Там ще продавали хліб і молоко. До сьогоднішнього дня на цьому місці росте ясен.

Зразу ж запродуктовим магазином стояв будинок Михайла Iванчука, За пими, вгибині, мешкали господарі Римари (Франек і Зигмунд) - вілла «Кароліна» (134, Р3), 1926 р. які виїхали після війни до Польці. Хату продали польським кеьондзам. Вона згоріла в 1965 роци. На місці сучасної пошти знаходилась хата баби Пішелайчихи, в якій єврей Брудер мав склад лісодеревини. Перед нею до війни був збудований будинок «Юденрату», що проенувая до 70-их років минулого століття (там працювали відділи міської ради). За тепершнім ЦУМОМ дорога повертає напрано, на вул. Роксолани (колишні Бойкова, Холодна та Ю. Гагаріна). Тут, у будинку N 2, у віллі «Опатшность» («Провидіння») (1931 р.) мешкав Ізидор Габшій- найкращий столяр курорту. А зліва від них у всій красі стояла вілла «Гіза» (141, E4), збудована німцем Марліщем у 1928 р. для власника Берштайна, згодом перейменована поляками на «Верхи» (власниця Грохольська). На цій вулиці в будинку 8 мешкав Юрій Габшій-вілла «Анна» (1912 р, 133, F4). За садом Ізидора Габшія знаходився будинок- літня резиденція нафтового інженера з Борислава п. Кулицького. Далі мешкали Антон і Єва Кіcаки. Де колись розташовувалаеь дієтідальня «Берізка», був збудований будинок Миханла Kicака, На розі мешкала дочка Адама Кісака. Далі, вниз-хати Василя Габшія і Кузикі-Якима і Катерини. 

Навпроти початку вул. Роксолани, на протилежному боці дороги по вул. Суховоля, стояла вілла «Сторчик» власника Брінкса, побудована в 1912 р. і перебудована у 1938 р. Тут мешкав Марліц, який працював директором курорту при німцях. Де височіє тепер санаторій «Весна», при дорозі знаходились: вілла «Ліберманка», вілла «Рerіна» (власник Гопфінгер) і продуктовий магазин. До сьогоднішнього дня тішить своєю неповторною архітектурою вілла «Олімпія» (136, F4), власник Miськович (1912 р.), де розміщений Інститут рeабілітації Львівського медичного університету. Дай Боже ім зберегти і відреставрувати цю будівлю, яка «охороняється державою» і міською владою. Варто не забути відшукати охоронні таблички і повісити на всі дерев'яні споруди, які ще вціліли від зазіхань варварів-малоросів.

При вході до курортного парку розминувалась курортна канцелярія «Гетьманський дворик», де оформляли новоприбулих відпочивальників. Навіть іноземці писали, що «Трускавець ліпший від Карлебаду, Bісбадену чи від тепер усім відомих Карлових Вар». Трускавецькою водою і купаннями лікувалася політична і культурна еліта I Речі Посполитої, перші керівники іноземних держав-Костянтин Петц (Естонія), Мустафа Кемаль Ататюрк (Туреччина), найбагатші люди Центральної Европи. Трускавепь називали «курортом маршалка» через те, о тут лікував гастрит Юзеф Пілсудський, й тижнями відпочивали його генерали і міністри. Для них усіх гастролювали найяскравіші зірки польської естради, театру та кіно. Недарма ж відома актриса німецького театру і кіно, уродженка Дрогобича Елізабет Бергнер писала: « хто не оздоровлювався в Трускавці, той у зрілому віці не може модерно творити..» Толовними лікарями курорту в різний час були: Антоні Машек (1834-1845), Франнішех Турек (1847-1858), Ян Гейстленер (1860-1867), Зигмунт Ріrep (1869-1884), Аврелія Пех (1886-1893), Зенон Пельчар (1893-1903), Тадеуш Прашіл (1902-1909, 1919-1927), Казимір Терус (1910-1918), Bіктор Прошовський (1928-1936). На пагорбі перед лазнями величаво виділялась вілла «Вікторія» (152, Н4), 1932 р. де лікував Леон Брюстігер. Зліва при виході на вул. Сонячну (С. Бандери) стоїть окрутла тумба оголошень. На ній розміщувались реклами виступів біг-бенду Генріка Гольда, композитора шлягеру «Шкода твоїх літ, дівчино» Мечислава Фога з відомим хором Дана», музикантів-братів Клосів (Владислава, Володимира і Адама) з Дрогобича, творця шлягерів «Танго Мілонга» і «Я ся бою сама спати» Єнсека Петербурзького та військового оркестру б-го Самбірського полку. Всі ці імпрези відбувались у Товариському клубі і музичному павільйоні, який зберігся до сьогоднішніх днів. 

На місці будівлі фінансового управління (раніше-морг і крематорій) з 1937 р. знаходилася вілла «Райлово», власник Торговський. Поруч із нею, при дорозі-вілла «Подолянка» (108, К2) 1932 р., власник Зачкевич. Потім тут булаїдальня «Ярославна», а зараз ресторація «Мясник». За ними мешкали сусіди Іванчуки, Білий, Микола Крамар. Виритул, уже при вул. Об'їзній, величаво стояла вілла «Смолоскип» («Зніч») (83, К3). Повертаємо на вул. Лазенну повз віллу «Злоров'я» (84, К3). Зліва збудовані лазні II класу (120, 14). За ними-парова котельня, бак для води, дім садівника і грядки декоративних квітів. Спацеруємо далі. По дорозі, зліва-вілла «Верес» («Вжос») вчительки Станіелави Ясінської, збудована в кін, XIX ст., відремонтована в 1936-1937 рр. (помальована в яскраво-зелений колір). За нею, вглибині, знаходились оранжереї, де зберігались усілякі екзотичні рослини. які потім виносили до парку. вілла «Поранок» (106, L2). За віллою «Верес» була дорога до господарського двору (XII) Раймунда Яроша. Наступною дуже давно (серед. XIX ст.), стояла вілла «Базар» (237, J4), власник С. Верштейн, а також-Двоповерховий будинок на 45 кімнат для простих людей. Далі ресторан, який притулився до Товариського клубу і згорів у 1954 р. Переходимо через центральну вулицю до парку повз декоративні дерева біля назничок I-го класу. Вони виникли на місті сільської корчми. В 1836р.тут були збудовані стаціонарні лазні на першому поверсі та житлові кімнати на другому.

Мимо музичного павільйону прямуємо вглибину до дерев'яної споруди закопаноhкого стилю інгаляційного павільйону (59, Н5). Пізніше тут знаходився бювет, а перед знесенням каси «Аерофлоту». Справа розміщена надкантажна споруда джерела «Фердинанд» (60, НЗ0). Навпроти-дерев'яний будинок, де в радянські часи працювали перукарня і фотосалон. Джерело «Фердинанд»-соляна ропа з вмістом сірки i заліза, слідами брому та йоду було призначене для купалень і знаходилась на глибині 13,5 м та на відстані 50кроків до курортного закладу. Його хімічний склад у 1831 р. досліджено аптекарем із Жовкви Каролем Штеллером, детальніший аналіз води зробив Теодор Торосевич (1836 р.). Назва джерела присвоена в честь тоді правлячого цісаря Фердинанда (Доброго). Тут, збоку на лавках, поруч із газетним кіоском щодня збиралися колекціонери: філателисти і нумізмати. Повертаємо на вул. Стрімку (Джерельну). На горбку, справа-вілла «Під настухами» (стара назва «Марія Магдалена») (229, Н5), колишня плебанія отця Івана Валюха, згодом-пожежна частина і музична школа. Спацеруємо чинно далі. По лівій стороні, ще в 1902р., була збудована одна з найкращих вілл курорту — «Яніна» (191, H5), на копти п. Яновської, потім вілла стала власністю Яніни Поваковської.

Повертаємо наліво і йдемо до джерела «Нафтуся». Це джерело, воду якого використовувя ли для пиття, було одним із найдавніше відомих у Трускавці. Біля нього щороку освячували воду у день прощі на свято Іллі. Джерело било на невеликому пагорбку, у садку, який на той час належав місцевому священику, відразу за його будинком. Сільське населення добре анано про лікувальний вплив води на процеси травлення. «Нафтове джерело» видавало 140 літри води за годину. Про це вперше письмово згадав Унгер у 1843 р. По ходу нашого шляху розкинулись обійстя Лужецького, Андрушка і Мацька. Теперіший бульвар Т. Торосевича, а тодішній центральний дептак, був розділений наполовину посередині розміщувалися клумби та лавки з обох сторін. Зліва, аж до самого джерела «Нафтуся», росли красиві дерева і, повернувши наліво, біля теперішнього бювету, через алею, повз декоративні грибки-павільйони з іменними склянками- йшли гості до «Колейки», щоб напитись лікувальної води. Із роками еволюціонував і сам павільйон. У 1865 р. над джерелом побудували округлий відкритий бювет, вкритий куполовидним дахом, який спирався на вісім колон. Для захисту від дощу відпочивальників у 1932 р. під керівництвом трускавчанина Омеляна Гурб яка збудовано критий дерев яний персхід-дептак. Гурб як разом із Степаном Петрівим причетні до спорудження багатьох дерев'яних вілл курорту.

Повертаємо алеєю назад, аж до кав'ярні «Під "Нафтусею"» (159, G5), красивої дерев яної будівлі, що стояла на місці сучасного фонтан, навпроти нового бювету мінеральних вод: який відкрили в 1960р. На території сучасних спортивних майданчиків з 1895 р. стояпа вілла «Ковалівка» (228, F5). За нею донині гармонізує з парком надкаптажна споруда джерела «Едвард» (17О, F6), яка стала візитівкою курорту. Вода з джерела «Едвард» використовувалася для приймання ванн. У сной праці аід 1836 р. Теодор Торосевич наводить джерела під порядковими номерами, к згадуються у документах камеральної адміністрації. В 1860 р. джерело отримало назву двард». Його глибина - 6,7 м. У 1912 р. над джерелом було збудовано витончену дерев янт надкаптажну споруду, яка збереглася до съогодні. Інше джерело близько 1855 р. отримало назву «Паршивка»,-для лікування корости. 

 Наш спацер по вул. Помірецькй розпочнемо, керуючись церковною книгею «Стая вір ши реко-католицької церкви за 1933 р.», люб язно наданою є Петром Інасівкою, деканом Трускавецьким, настоятелем парафії св. Миколая, згідно з нумерацією будинків і прізвищ прихожан на той час. А починалася вул. Помірецька від вілли «Білий дворик»і тягнулась до обійстя Кобилецьких, які мешкали на розі зліва, при поверненні на схід. В іхньому господарстві були коні iфiакр, у будинку ж містився склеп. Нижче від них мешкали родини Ластовецьких та Саланiв. За Австрії Тeофіл Ластовецький працював директором української початкової школи. Зразу за Кобилецькими, в будинку N 14, жили Михайло Гусяк і Серафима Гладка. В бу динку N15 росли четверо дітей у сім'ї Гіляря Габшій з Теодозією Кривко. В помешканні номер 16 oсіли Йосиф Мазур і Павліна Іваник. Справа від дороги жили родини Зомбіків, Крамарів і Чайковських. Швець Чайковський вивчив своїх синів на адвоката і священика.

Навпроти, через вулицю, яка мала назву Пільна (тепер Д. Га. лицького) володів нерухомістю лісничий Білас, котрий здавав в оренду приміщення самому старості Дрогобича. На цій вулиці мешкали родини Масейків (Солекси, Теодора і Антіна), Теодора Біласа, Юрка ристая, Якима Павлічка та 1вана Бурика. Повертаємо назад на вул. Помірецьку. Де сьогодні збереглась під гонтом хата Паславських, зліва за ними, при Польщі мешкав Лейзер Оберлендер, який утримував продуктовий магазин. Після війни тут розмістилась молочарня-приймальний пункт. Далі проживали родини Божиків, кравець Матейців, злісний Панько Жегаляк, полька Мазурик-вчителька в українській тколі, та повитуха Розалія Іваник. Поруч мешкав i будівничий Мілько Турб'як, руками котрого зведена не одна вілла в Трускавці.

Зліва, де зараз пансіонат «Конвалія», розташовувався фільварок «Олесівка» Романа Яроша на якому господарював Микола Білас (з козаків) зі своєю сім'єю: дружиною, сином і трьома доньками. Мали кухню, зал-їдальню, стодолу і багато кролячих кліток. 3 північної частини їхньої садиби знаходилось декоративне озеро, 3 південної-поле. На захід ріс великий фруктовий сад. Сди після купелів поспішали відпочиваючі, щоб перекусити. Від перехрестя повертаємо направо, в напрямку Гладкого кута. 3 лівого боку, на території колишнього піонерського табору одного зі львівських заводів, стояв пансіонат для відпочинку, поруч -господарські будівлі. На територї Помірок, у спеціально збудованому будинку, в 1926-1929 pp. знаходився рeriональний музей імені Емми Ярош. Експозиції музею розміщувалися у шести залах. Основою музею стала природнича колекція, збрана Раймундом Ярошом, завзятим природознавцемі мисливцем. У 1926 р. колекція поповнилася мінералогічними зразками, зібраними дактором Яном Ярошом, братом Раймунда, професором Гірничої Академії у Кракові, а також-його асистентом, доктором Преміком, і доктором Пановим. Ці колекції у 1928 р. розмістили в канцелярй старої кошальні гірського воску на Помірках. Влітку того ж року буо доставлено колекцію бабок, зібрану доктором Ю. Ходаковським, та колекцио метеликів інженера Т. Яропа. В 1929 р. колекції перенесено.

 На території купальні знаходилось також джерело мінеральної води для пиття «Нафтуся Помірецька». Було облаштовано доріжки для прогулянок встановлено лавки. Так що вже y 1930 році адміністрація ввела купальню в експлуатацію. За шахтою розміщувалися канцелярія, склад електрообладнання і електровня, яка від центральної, що діяла на вул. Суховоля, через Воберню, подавала електроживлення на Помірки. Повертаємося знову до стоянки. В західному напрямку від неї знаходились ворота, через які гості потрапляли у відпочинкову зонуз гардеробною, купальним озером, спортивними майданчиками, складом човнів, сквером із лавками і джерелом «Нафтуся» за озером; каскадом гойдалок, їдальнею та копальнею «Катерина» за нею. 3 озера до річки витікав рівчак води. За джерелом територію пересікали дорога, озокеритна копальня, тлочня (водокачка) та невеличкий ставок, які впирались у район лісу, що називався іладкий кут. Тут, очевидно, прийняв свій останній бій із загонами НКВС наш трускавецькии герой Роман Різняк, котрий загинув, підірвавши себе гранатою влітку 1948 р., зі словами: «Слава Україні! Героям Слава!

Джерело: Микола Іваник  "Спацер старими вулицями Трускавця"

 

 

Hosting Ukraine