У бориславському парку культури стоять нафтові верстати-качалки. На двох із них фігури відомих чоловіків, які колись мешкали в місті – Роберта Домса з келихом пива та Яна Зега з гасовою лампою. Таких установок з видобутку нафти в Бориславі близько двох тисяч і щороку вони видобувають 25 тонн сировини. Місто намагається зробити цей промисел привабливим для туристів. Тут навіть слоган відповідний є: "Все почалося з нафти". Навіть в аптеках. Місцеві розказують, що до автозаправних станцій бензин продавали саме з лікарськими засобами. Одна з таких аптек була в Бориславі, на вулиці Панській (сучасна вулиця Шевченка, 12), і належала саме Яну Зегу. Під час радянської окупації її розібрали і звели там житловий будинок. Проте два роки тому місто спільно з асоціацією "Єврорегіон Карпати" розпочало проєкт з будівництва та облаштування аптеки музею Яна Зега в парку культури. Днями тут зустріли перших відвідувачів.

Патрон нового музею колись, без перебільшень, змінив світ і перетворив Борислав у місто вогнів, куди з’їжджалися люди з усіх околиць. Ян Зег реформував сферу медицини й навіть реклами. На запитання, як саме аптека взагалі може бути пов’язана з нафтою, Ігор відповідає, що століття тому аптеки були важливішими за будь-яку крамницю. Тут можна було купити все: пальне, міцний алкоголь чи лікувальні мікстури. А нафтою тоді лікували шкірні захворювання у людей та свійських тварин. У музеї є одна кімната. Її можна умовно поділити на дві частини: одна присвячена фармації, а інша біографії Зега. Тут безліч медичного посуду. Екскурсовод каже, що точну кількість експонатів ще не зафіксували. Частину з них сюди принесли бориславці. Якщо ви хоч раз гуляли вулицею Вірменською у Львові, то бачили скульптуру чоловіка, що сидить біля столу з гасовою лампою. Це Ян Зег. І саме таке зображення є в музеї. Екскурсовод каже, що ця світлина винахідника є найпопулярнішою. Під фото документ про народження – метрика, де записані хресні та рідні батьки, рік уродин, ім’я при народженні. Зліва від метрики фото з юнацьких років, а справа – весільна фотографія.

Нафтові компанії запровадили облігації для потреб працівників, щоб не розраховуватись державною валютою: "Це крейцер. У свій час він мав велику цінність. За одну можна було придбати повноцінних чотири обіди та кілька кілограмів м’яса. Нафтова компанія володіла свердловинами та магазинами в місті. На монеті, яка є у нас, дві дірочки. Це вже свідчить про кінець великих нафтових компаній в Бориславі. Такі гроші стали знецінюватись і жінки підшивали монети під спідниці, щоб зробити одяг важчим і вітер не зміг підняти його догори". На полицях стоять мензурки для змішування рідин, медичний посуд тих часів. Екскурсовод бере до рук маленьку чашу та пляшку. Їм по 150 років. Ігор каже, що посуд не має маркувань, оскільки ліки виготовляли безпосередньо на місці: аптекар давав хворому різні засоби, а той потім повертав місткості. Аптекар тоді був хіміком, фармацевтом і, де потрібно, лікарем, хоча це забороняли. У музеї також зібрали колекцію гасових ламп. Серед них є декоративні, з помешкань заможних людей. Є такі, що могли світити тижнями без заправки. Зберігають тут також автентичні бориславські нафтові акції та нафтові журнали, де вказували рік, місяць, глибину буріння.

Нафту очищувати було важко. А її використовували як засіб для освітлення. Проте вона диміла та мала їдкий запах, виділяла токсичні сполуки. Люди не могли перебувати близько, бо одразу з’являлися кашель та нежить. Зег, працюючи в аптеці Петра Міколяша у Львові, винайшов перший прилад для дистиляції нафти. Світлину цього пристрою екскурсовод показує відвідувачам. А біля фото інсталяція – відтворення приладу для дистиляції нафти. Тут стоять три чани. У кожному з них трішки нафти.

1853-го Ян Зег отримав два патенти – на винахід газу та очищення нафти. Презентував свої відкриття винахідник на Мюнхенській виставці. У музеї зберігають документ-запрошення на виставку з підписом Зега. Після цього гасові лампи почали використовувати залізничники, лікарі, письменники. Навіть у підсвітці вивіски львівської аптеки, де працював винахідник, застосували їх.  Проте гас – це не лише про освітлення. Згодився він і солдатам. Раніше, щоб приготувати їжу, вони розводили багаття, потрібно було мати з собою багато дров. Тож почали використовувати гасівку. Такий пристрій демонструє Ігор. Він компактний, його легко переносити. "Тоді потреба гасу була неймовірною. І, – така ремарка, –  під час Першої світової війни, танки, літаки, автомобілі їздили на бориславській нафті. На переробленій, але таки на бориславській. Винахід Зега перетворив місто із селища на цілу плантацію копанок, так званих нафтових ям. Нафта стала дуже дорогим продуктом, у прямому розумінні, чорним золотом. Багато французьких, бельгійських, англійських компаній прийшли сюди", – розказує Ігор Романюк.

В тогочасних аптеках також працювали з озокеритом. Це нафтопохідна сполука, яка схожа на віск. Ян Зег виготовляв свічки. У Бориславі є майстриня, яка досі працює за цією методикою. Вона провела на відкритті майстер-клас з виготовлення. Розказує, що такого джерела світла вистачає на довший час, ніж звичайного, – з воску чи парафіну. Жінка зазначає, що якщо використати озокерит і виготовити товсту свічку у формі якоїсь скульптури, то прогорить лише середина. Фігурку можна зберегти і використати як елемент декору.

Джерело: https://zahid.espreso.tv/article/2021/01/29/apteka_muzey_i_naftova_istoriya_boryslava

Hosting Ukraine