Історичні відомості - Бориславська озокеритова шахта

До 1994 року видобутком і переробкою озокеритової руди займалося Бориславське озокеритове рудоуправління. Воно складалося з двох основних підрозділів — шахти і наземного виробництва. Управлінню стало невигідно утримувати шахту, адже технологія видобутку руди та екстракції озокериту були надто застарілі й дорогі. Шахту і наземне виробництво було розділено. Улітку 1994-го наземне виробництво стало власністю ПАТ Бориславський озокерит (керівник –Я.М. Чарнош , вид діяльності – надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, на сьогодні не перебуває в стані ліквідації). На початку 2000 року було утворене ДП "БОРИСЛАВОЗОКЕРИТ" ТЗОВ "СПЛАВМАСТ" (керівник – Я.М Чарнош, основний вид діяльності – виробництво продуктів нафтопереробки). 16 червня 2014 року утворено ТОВ "СПЛАВМАСТ" (керівник Я. М. Чарнош, виробництво продуктів нафтопереробки), стовідсотковий засновник ДП "БОРИСЛАВОЗОКЕРИТ" ТЗОВ "СПЛАВМАСТ" у 2000 році. Некваліфікована діяльність ПАТ Бориславський озокерит призвела до затоплення шахти у 2003 році. За час простою вона та інші споруди підприємства зруйнувалися, також розкрадено наземні споруди, устаткування шахти та інвентар. Сама шахта внаслідок тривалого терміну її затоплення не підлягає відновленню.

Термін озокерит земному воску було надано ще 1833 року австрійським професором мінералогії та геології Ернстом Фрідріхом Глокером. Озокерит утворюється внаслідок природної кристалізації при охолоджені парафінової нафти. У 1853 році відомим львівським промисловцем Робертом Домсом було відкрито Бориславське промислове родовище озокериту, і з 1854 року фірма Роберта Домса розпочала його промисловий видобуток. Спершу видобуток здійснювали за допомогою невеликих ям-криниць (дучок, копанок), а згодом і глибоких шахт. У другій половині ХІХ сторіччя озокеритно-нафтових копалень нараховувалося понад 12 тисяч, в них працювало понад десять тисяч осіб.

Різні види озокериту з бориславського родовища навіть одержали свої окремі офіційні найменування. Один з них – бориславіт, твердий крихкий різновид озокериту. 13 вересня 1880 рокук до Борислава приїздив австро-угорський імператор Франц Йосиф І. Адже Борислав приносив мільйонні прибутки як державі, так і нафтопромисловцям, які проживали у сусідньому Дрогобичі, Львові, а також у Відні та інших великих містах Західної Європи. Приблизно у 1880-х роках у Бориславі в мікрорайоні Нижній Потік, на так званому "Новому Світі", було закладено нову велику шахту. Згодом її глибина досягла 260 метрів. Це була і є найглибша та найбільша, за промисловим видобутком, озокеритова а шахта в усьому світі.

У 1880-х роках бориславський озокерит використали для ізоляції трансатлантичної кабельної телеграфно-телефонної лінії, прокладеної між Європою і Новим Світом. Озокерит має ряд унікальних властивостей, завдяки яким використовується у техніці та медицині. Завдяки великій тепломісткості і низькій теплопровідності здійснюється глибоке і тривале прогрівання тіла людини. Комплекс цінних біологічних, фізико-хімічних та біоенергетичних властивостей озокериту робить його незамінним при тамуванні болю, впливі на нервову систему і кровоносні судини. У світі добувають та переробляють озокерит в американському штаті Юта та у Латинській Америці. Але виробником та постачальником медичного озокериту Бориславське озокеритове рудоуправління було єдиним у світі, і сьогодні його не видобуває ніхто.

Джерело: Стаття Юлії Гасій