Початок будівництва припадає на 20-і роки 20-го століття. Будувався теперішній Палац культури, як Дім робітничий. Сочатку було збудоване ліве крило, а згодом і весь корпус. У 1939 році Споруда була повністю збудована.

 

У 1952 році завершено оздоблення Палацу культури нафтовиків, одного з найкращих на всій тодішній Дрогобиччині, із залом на 600 місць, залами для кіно та для танців.

 

У 1963 році на фасаді будинку Палацу культури нафтовиків було встановлено та уричисто відкрито меморіальну таблицю з написом: "На цьому місці 6 листопада 1923 року розстріляно демонстрацію страйкуючих робітників Борислава".

 

30 грудня 1972 року - важлива подія в житті всіх бориславських нафтовиків: цього дня при Палаці культури засновано Музей історії нафтової, озокеритної і газопереробної промисловості району. Першим його громадським завідувачем був відомий знавець минулого нафтопромислового розвитку Борислава, кандидат технічних наук Ярослав Мирка. На початку вісімдесятих, коли створили загальноміський краєзнавчий музей, експонати з життя і побуту нафтовиків поповнили його стенди, а Музей історії нафтовидобутку припинив своє існування.

 

Діяльність:

Фоє Бориславського Палацу культури (нафтовиків)

Глядацька театральна зала Бориславського Палацу культури (нафтовиків)

 

Директором Палацу культури є заслужений артист естрадного мистецтва України Мельник Ігор Володимирович, а начальником відділу народної творчості є Ганзій Михайло Васильович. Також у міському Палаці культури працює 20 осіб, з них 9 осіб забезпечують культурно-освітню діяльність закладу.

 

Нині у палаці культури працює 19 клубних формувань та три філіали - "Народні доми "Просіта" в мікрорайонах міста:

 

    Любительське об’єднання «Лемки Борислава»;

    Любительське об’єднання «Кому за...»;

    Любительське об’єднання «Спортивний клуб "Прометей»;

    Любительське об’єднання «Фото-відео»;

    Народний хор «Лемківська студенка»;

    Народний драматичний театр ім. Петра Телюка;

    Народний вокальний ансамбль «Любисток»;

    Тріо «Горянка»;

    Народний гурт «Бориславські батяри»;

    Студія бального танцю;

    Естрадна студія;

    Дитячий театр «Лицедії»;

    Театр танцю;

    Гурток художнього читання

    Молодіжний хор «Мagic Voiсes»;

    Циркова студія;

    Музичний гурт «Royal band»;

    Троїсті музики

    ВІА «Джага-джага».

 

Палац культури здійснює широку концертну діяльність, проводить вечори відпочинку, тематичні свята і карнавали. 

 

Мало хто знає, що Бориславський Палац Культури, що знаходиться за адресою – вул. Данила Галицького, 34, колись називали Палацом Галюха. Чому? Тому що саме до фінансування будівництва споруди долучився генеральний секретар Союзу працівників нафтової промисловості – Францішек Галюх (1893-1963). Будівництво тоді ще польського Дому Робітничого (Народного) розпочалося у 1929, а частково завершилося аж у 1937. Майстром – будівничим був пан Ян Куниш з Раточини. Спершу збудували ліве крило, а згодом добудували і головний корпус Однак в той час лише частина будівлі служила як місце для зібрань, в іншій же розміщувалися канцелярії (офіси) приватних фірм, як, наприклад, фірми електропостачання чи фірми водопостачання Яна Взорека.

 

Під час ІІ світової війни тут було розміщено німецькими окупаційними частинами військовий шпиталь. Померлих солдат ховали праворуч теперішнього Військового меморіалу. Після входу у місто Червоної Армії та включення Борислава в склад СРСР коштами працівників нафтової промисловості було добудовано четвертий поверх і крило будівлі. А вже в 1951 колишній Робітничий Дім став відомим як Палац культури нафтовиків. Його урочисте відкриття відбулося в лютому 1952.  Палац мав свою бібліотеку,спортзал, кінозал на 150 місць, зали для танців і головний центральний зал з партером і балконом  на (уявляєте!) 600 місць. За іншими ж даними – місць було близько 700. Вабили око мешканців й гарні, гнуті фанерні крісла, які, на диво, зовсім не скрипіли.

 

13 серпня 1952 року струменями води забив перший у місті фонтан навпроти Палацу, який навіть світився уночі, хоча можливо, його було введено в дію ще у лютому. Цікаво, що 30 грудня 1972 року тут було створено і відкрито народний музей нафтогазової промисловості, який офіційно діяв до 1995, хоча ще в другій половині 80-х років значна частина його експонатів перейшла до Бориславського міського історико-краєзнавчого музею (його створення почалося у 1986). З 1995 і до 1999 року Палац культури був зачинений на капітальний ремонт. Після цього був переданий на баланс Бориславської міської ради. Сьогодні в його розпорядженні перебувають 4 філії – народні доми «Просвіта», 19 клубних формувань, у ньому діє спортивний зал, офіс Української Галицької партії. В Палаці культури відбуваються різноманітні офіційні і розважальні заходи, звітні концерти та ін.

 

 

 

 

 

 

 

Джерело: Тимчишин Я., Савка М., Тимошенко П. Подорожі по Львівщині. Краєзнавчо-туристичний нарис.