Церква св. Архистратига Михаїла була мурована, збудодана в 1640-му році. Приблизно від 1895-го до 1920-го року парохом був о. Володимир Коростенський - високо освічена інтелirент, знаменитий співак і любитель музики. Мая велику бібліотеку німецьких, латинських та російських книжок, ак також всіх наших галицьких видань, Була в нього теж велика музична бібліотека. Десь в 1908-му році, за ініціятивою о. Коростенського, побудовано Народній Дім. Кошти будови покрила громада, будучи власником великих лісів. В Народнім Домі містилися: уряд громади, читальня ім. М. Качковського, велика театральна заля, читальняна крамниця, магазин з пивницею і кухня. Театральна заля була теж призначена на весілля: о. Коростенський хотів, щоб веcілля відбувались у просторім приміщенні, не в тiсних бойківських хатах.

Однак газди не сприйняли цього, бо чомусь всі, котрі там поженились і потім пішли на війну, пе повернулись домів. Газди забобонно вірили, що обидва явиша пов'язані з собою. Читальняна крамниця проіснувала до 1914-го року, з 90 уділами, кожний по 20 корон. Крамниця розвивалась добре, бо довколишні священики закликали людей купувати в "руськім склепі". При читальні був аматорський гурток, душею котрого був" Олександр Свищ, громадський писар. Він знав нотний спів, грав на скрипці та любив театральне мистецтво. 3 допомогою О. Коростенського, до 1914-го року, ставили такі п'єси як "Підгіряни", "Вифлеемська Hіч", "Наталка Полтавка", "Ой, не ходи, Грицю", "Дай серцю волю", "Сватання на Гончарівці", та "Ох, не люби двох". Згодом прибув до Кропивника Юрко Куйдич з Борислава-гімназійний абсольвент, "вибушник", котрий Включився в ту аматорську групу.

Не одну сотку корон вложия куйдич в театр: справив декорації з кулісами і куртину, оплачував дорогу музикантам, жидам, котрі приїздили з Дрогобича на дві, три проби перед виставою. При читальні створено також "Райфайзенку", котра допомагала газдам вилізти з довгів. Також при читальні створено дахівкарню і люди почали покривати нові доми дахівками. Була теж "Руська Пожарна Дружина" при читальні, як також кругольня, до котрої приіжджали чужинці "пани" з Борислава чи Східниці заграти в круглі. Кругольня давала дуже добрий прихід. Самій читальні о. Коростенський подарував багато російських, польських і галицьких "руських" книжок. Читальня передплачувала журнал "Наука", видання Качковського і газети "Руський Голос", "Прикарпатську Русь", "Закарпатську Неділю" та польський щоденник "Век Нови". Української газети не було, бо це були "русскі", москвофіли, які уважали себе за рoсіян.

Джерело: "Дрогобиччина-земля Івана Франка" Л.Луців Том 1

Hosting Ukraine