ЦЕРКВА РІЗДВА ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ

Церкву Різдва Пресвятої Богородиці побудувала громада Лішнянського передмістя в 1850 році (нині вулиця Івана Франка). Про це свідчить напис у неглибокій ніші перед входом до церкви (подано у перекладі українською мовою):

"Ця церква заснована за правління цісаря нашого першого Франца-Йосифа,

за священника ректора Ганкевича,

а за старанням цілої громади,

наступниками до тієї фундації були

Іван Сопко, Онуфрій Низовий, Петро Легедза і Григорій Мицавка.

Року Божого 1850."

 

Побачити і прочитати цей напис в роки радянської окупації парафіяни не мали змоги, тому, що  священники російської православної церкви заховали його під іконою печерських богоугодників.

Після повернення церкви греко-католицькій громаді у 1990 році  цей напис відкрито і відновлено, і наново врочисто освячено.

Хоч церква з архітектурного погляду досить скромна, проте всередині вона прикрашена витворами високої істориної і мистецької вартості.

Іконостас та кілька ікон походять зі старої церкви (XVI століття) побудованої на місці Медвежого дворища, згаданого в документах 1392 року Божого. У церкві зберігалися Артикули братства дитячого, надані патріархом Йоакимом Великої Антіохії за єпископа Гедеона Балабана і короля Стефана, Тріодь із 1664 року Божого видана в друкарні Михайла Сльозки у Львові. На дзвіниці було три дзвони із 1805, 1824, 1852 років.

За роки радянської окупації церква потерпала найменше, ніж інші церкви. Однак, багато  цінностей  не збереглося до нашого часу. Прикро усвідомлювати і те, що в 1992 році під час святкування Воскресіння Христового згоріла дерев'яна дзвіниця. Що згоріло разом із нею, сьогодні, на жаль ніхто не скаже.

Церкву добре видно з дороги, тому важко полічити скільки разів за день перед цією святинею схилили свої голови перехожі.

 

 

 

Джерело: Збірник "Бойківщина".