19 грудня 1997 року парафіяни села Залокоть, що на Дрогобиччині, очолювані отцем Зиновієм Максимівим, в день празника свого покровителя зібралися на околиці села, щоб зустріти владику Юліана Вороновського. Не випадково зустріч відбувалася при в'їзді в село, адже тут було встановлено пам'ятний хрест і його мав освятити Єпарх Самбірсько-Дрогобицький. Хрест було встановлено і освячено з нагоди ювілею- 200-річчя церкви Святого Миколая.Після освячення Хреста святочна громада з хоругвами і процесійним хрестом, прослявляючи Бога і свого Патрона повернулася до храму. В церкві Єпископ у співслужінні з великою групою священників відслужив Архієрейську Святу Літургію.
У документі, написаному 4 квітня 1804 року Божого у Підбужі читаємо таке: "Церква Святого Миколая, дерев'яна, з брусів, побудована в 1797 р., на кам'яному фундаменті, вкрита гонтою, в доброму стані. Оцінена в 500 флорентів. Дзвіниця з дерев'яних брусів під старим гонтовим дахом. Оцінена в 25 фл." "Під цю пору пору і церква і дзвіниця перекриті бляхою і пофарбовані".
Поряд з церквою розташувалася плебанія або приходство, як тоді називали. Воно виглядало так: "Помешкання парохіяльне з дерева під стріхою. Складається: праворуч- з однієї кімнати і комори. Нижче кімнати- стайня з дерев'яних брусів. В приміщенні кахляна піч, комен мурований через стіну до сіней. Ліворуч- пекарня і кухня з двома комірками." Все це оцінено в 143 фл. Окрім житлових приміщень на подвір'ї плебанії було чимало господарських заб удов. Вони складалися з комори, шпихліра, стодоли зі стайнею і возівні. Між помешканням і стодолою була шопа на дерев'яних палях, обгороджена плотом. В кінці - стаєнка на дріб'яз, друга стодола та пивничка.
У "Специфікації маєтностей..." зазначалося: "Лан без назви наданий Залокоцькій церкві за повелінням короля Яна Казимира у 1660 р., підтверджений королем Яном Третім, тягнеться від межі Опацької на півдні до межі Підбузької на півночі, між межами гори Стася Мічевича знизу Ілька Олексеного. має згідно з доданим Урбаріальним екстрактом 53 моррги 1405 сажнів". Тут також вказано, в яких межах і скільки моргів має город, лука, пасовиська та чагарники пароха.
На ваідміну від селян духовенство мало значні паривілеї та наділялося певними правами. Щодо прав залокотського пароха, то в документі вони чітко визначені. "Вільний вируб в лісах для опалювання і ремонту будинків, згідно з правом наданим королем Яном ІІІ." А також є і певні обмеження, наприклад: для опалювання- дерево лише сухе, взимку по 2; влітку по 1 підводі. Дерево на будівництво видається з відома адміністрації камеральних маєтків.
У тринадцятому пункті цього документа пише: "Хоч парох немає права торгувати трунками, але за останнім наданим привілеєм має право вільного варіння пива та горілки, хоча він з цього права не скористався, лише на домашні потреби". Завершуючи огляд даного документа, детальніше зупинимося на останньому розділі, який називається "Доходи встановлені". Тут чітко бачимо, що всі пожертви на церкву і пароха проводилися в конкретно визначених межах:
а) на Святого Миколая - від кожного господаря по 15 крейцарів;
б) перед Різдвом Христовим, після канону ходячи, по 2 крейцари від кожного;
в) у Великий піст- також по 2 крейцари від кожного;
г) перед Великоднем - після канону від кожного господаря по 12 яєць, або 6 грошів;
д) від посвяти калача- від кожного господаря по 3 крейцари.
Як бачимо, автор цього документа намагався дати якнайповнішу картину , в якій має місце і своєрідний етнографічний матеріал. Такі документи можуть послужити історикові матеріальної культури, побуту, а також сакральної архітектури.
Відомий дослідник Михайло Драган дає докладний опис стану і вигляду церкви з 30-х років. У книзі "Перлини дерев'яної архітектури Бойківщини" (з альбомів М.Драгана) про церкву в с.Залокоть знаходимо: "Вперше парохія в селі Залокоть згадується в 1565-1566 роках та в 1589 році.
Церква Св.Миколая зводив майстер Іван Панас. Михайло Драган так описував: "церква у плані тризрубна, утворена більшим прямокутним зрубом нави і меншими прямокутними зрубами бабинця і вівтаря З північної сторони останнього прибудоване невелике захристіє, що ховається під піддашшям. Біля церкви є дзвіниця на високому кам'яному підмурівку. Дзвіниця збудована в 1898 році. Її нижня частина є зрубною і прямокутною в плані. Дзвіниця перекрита чотирьохсхилим дахом, покритим гонтою. Пам'ятка належить до типу дзвіниць, що стоять осібно від церкви."
Джерело: Іван Скибак. Музей Самбірсько-Дрогобицької Єпархії.
