Із другим приходом радянської влади (серпень 1944 р.) пов’язано також перейменування давніх історичних назв окремих частин великої дорожівської парафії. Зокрема, 7 травня 1946 р. рішенням  Президії Верховної Ради УРСР  було перейменовано у Дублянському районі Дрогобицької області населені пункти Дорожів-Горішнянської сільської Ради: хутір Мельники Горішна на  хутір  Горішні  Мельники,  село  Дорожів  Горішній –  на  село Верхній Дорожів, а Дорожів-Горішнянську сільську Раду, відповідно  до  назви  її  центру,  на  Верхньодорожівську.
 
Також перейменували населені пункти Дорожів-Долішнянської сільської Ради: хутір  Мельники  Долішні –  на  хутір  Долішні  Мельники,  село Дорожів Долішній – на село Нижній Дорожів і Дорожів-Долішнянську  сільську  Раду, відповідно  до  назви  її  центру,  на  Нижньодорожівську. Літопис розпочинається із означення адміністративно-територіальної приналежності Дорожева: до 1939 р.–Самбірський повіт Львівського воєводства, а із вересня 1939 р.-Дублянський  район  Дрогобицької  області.  Окреслено  шляхи сполучення та відстань до повітових містечок. 
 
Не  оминув  увагою  місцевий  літописець  трагічні  події  в історії дорожівської парафії: епідемії (холери,черевного тифу), неврожайні та голодні роки, повені, масштабні пожежі, наслідки Першої світової війни, польсько-української війни, переслідування  з  боку  польської  влади,  єврейське  корчмарство. Парафіяльний  літопис  дорожівської  парафії  є унікальною  документальною  пам’яткою  30-х рр. XX ст.,  в  якій відображенні як історичні, так і географічні, етнографічні та мовознавчі матеріали. Поєднання як усних, речових, так і писемних краєзнавчих джерел дає змогу привідкрити окремі сторони буденного життя дорожівської парафіяльної людності: народні вірування,  звичаї,  пісні,  прислів’я,  тип  господарювання,  особливості  одягу  та  харчування. 
 
Започатковане парафіяльне літописання розвивалося  нетривалий  час, оскільки прихід радянської  влади 
(вересень 1939 р.) та її остаточне утвердження (серпень 1944 р.) зупинив  процес  укладення подальших  описів, а започаткував переслідування  національно свідомих українських  патріотів і ліквідацію культурно-освітніх установ. Радянська адміністрація намагалася контролювати  укладення  церковної документації шляхом видання довідок про смерть односельчан Дорожівською сільською радою, які мали слугувати  підставою для внесення парохом запису до метричних книг померлих парафіян. Із середини XX ст. виконавчі органи сільських рад починають переймати від парафіяльної канцелярії повноваження щодо укладення цивільних реєстрів (про народжених, одружених і померлих) та видачі документів державного зразка-замість церковних метрик запроваджуються  державні свідоцтва  про народження, шлюб, смерть.
 
Джерело: Пастух,Р.,Сов’як,П., Шимко,І. "Дрогобиччина: свідки епох "
Hosting Ukraine