Це найстаріше видавниче (поліграфічне) підприємство Дрогобича, яке веде свою історію з другої половини ХІХ ст. — від друкарні Аарона Жупника, яка діяла до ІІ світової війни. У часи війни друкарня стала іменуватися Дрогобицькою міською друкарнею, на її основі діяла редакція газети "Більшовицька правда". "Посвіт" заснований на базі Дрогобицької міської друкарні Лесишиним Андрієм Романовичем 2005 року. Друкарня Жупника, традиція якої триває і досі, стала важливим видавничим осередком Галичини; в історії дрогобицької журналістики займає своє почесне місце, адже друкарня створила та видала у світ перший часопис Дрогобиччини - Drohobyczer Zeitung.
Нині на базі друкарні/видавництва видаються та видавалися як регіональні, так і поза регіональні часописи: "Прикарпатська Ватра" (газета у Старому Самборі, тираж 18 тис. екз.); "Галицька Зоря" (щоденна дрогобицька газета, тираж 6750 екз.); "Трускавецькурорт" (газета у Трускавці, тираж 3 000 екз.); "Дрогінфо" (м. Дрогобич, тираж 1 000 екз.). 2016 року у видавництві побачив світ перший ілюстрований путівник про Дрогобич "Локальна мандрівка Дрогобичем".
УКРАЇНОМОВНІ ВИДАННЯ ДРУКАРНІ АРОНА ЖУПНИКА В ДРОГОБИЧІ
Першим друкарем у Дрогобичі по праву вважається Арон Герш Жупник, який народився в 1848 р. в Стрию. Вважається, що до Дрогобича він переїхав у 1866 р. Того ж року він одружився на доньці дрогобицького купця Зирлі Кухмаркер, з якої походила й мати Бруно Шульца. Завдяки міжнародному генеалогічному проєктові, маємо уяву про родовід сім’ї Жупників. У 1883 р. А. Жупник заснував у Дрогобичі відому газету "Drohobyczer Zeitung" ("Дрогобицька Газета"), що виходила включно до 1913 р., для потреб видання якої потрібна була друкарня. У Дрогобичі А. Жупник співпрацював з відомим єврейським інтелектуалом Ашером Зеліґом Лявтербахом. Удвох вони творили тут певне єврейське інтелектуальне середовище і періодично дописували в "ГаМагід" та "Іврі Анохі" на тему подій в індустрії Борислава та Дрогобича. Перші книжкові видання А. Жупника у Дрогобичі побачили світло денне в 1883 і 1884 рр. Відтак, крім "Drohobyczer Zeitung" видання книг єврейської проблематики стає домінантним у діяльності друкарні того часу (до кінця ХІХ ст.).
Дня 1 березня 1884 р. вже у другому числі газети в рубриці "Хроніка" з’явилася інформація про друкарню, яку заснували Жупник і Кноллер. Повідомивши, що Кноллер досить швидко вийшов із спілки, редація вважала Жупника "прихованим" єврейським письменником, який не мав найменшої уяви про друкарське мистецтво і навіть елементарних здібностей до цієї непростої професії. У замітці від 1 липня 1884 р. редакція викривала підримку А. Жупника місцевою "клікою Герш Ґольдгамер, Сендер Схорр, Гартенберґ і Спілка", а також запідозрила в нещирості редактора, який висвітлював втрати від повені на нафтових копальнях у Бориславі. Відтак 1 вересня "Gazeta Naddniestzańska" завзято "викрила" підступ у виданні А. Жупником брошури Йозефа Вертгеймера "Жидівська наука і жидівське життя": нібито, не володіючи мовами, за винятком єврейського жарґону, він "зухвало" приписав собі переклад тексту польською мовою. У 1887 р. друкарня А. Жупника видала першу українську брошуру в Дрогобичі: "Статут братства Пресвятой Тройци при гр.-кат. Парохиальной Церкви в Дрогобичи". Назагал, зміст видання малоінформативний, текст статуту цікавий
хіба що з огляду на розвиток церковних братств в підавстрійський час, формально заборонених владою. Але для української культури в Дрогобичі ця брошура має виняткове значення. До слова, примірник брошури зберігся в фондах музею “Дрогобиччина”, його не віднотовує жодний репертуар української книги.
У 1908 р. друкарня видала цікаве руськомовне видання під назвою "Ювилейна Памятка 60-літного правління Всемилостивійше нами правлячого Монарха Франц Йосифа І". Видання замовили "громади і шкільні власті" Дрогобицького повіту. В цій брошурі українці краю висловили свою вірнопідданість австрійській "милій"
державі. Друкарня Жупника до початку Першої світової війни друкувала в Дрогобичі українську листівку. Так, ідеться про п’ять українських листівок, на яких зображено сцени двох вистав: "Чумаки" Івана Карпенка-Карого та "Ой не ходи Грицю та й на вечорниці" Михайла Старицького,не датовані і не атрибутовані. У 1911–1912 рр. Арон Жупник друкував у Дрогобичі першу українську газету "Голос Підкарпаття" (редактор і видавець – Рудольф Скибінський). У 1911 та на початку 1912 р. це був суспільно-політичний тижневик (надалі – суспільнополітичний двотижневик). Газета підтримувала у передвиборчій кампанії 1911 р. представника соціял-демократів Семена Вітика (друкувалися тексти його промов, проголошених у параламенті). "Голос Підкарпаття" розповсюджувався у повітах Дрогобич, Турка, Підбуж, Луки,Бориня,Лютовиська і Балигород, які становили єдиний виборчий округ. Після перемоги С. Вітика на сторінках газети подавалася інформація про його парламентську діяльність. Рубрика "Хлопам під розвагу" уміщувала низку політично-просвітницьких статтей, матеріялів про культурне життя Дрогобиччини.
Під час короткого, але вкрай яскравого періоду Західно-Української Народної Республіки (1918–1919) у друкарні Жупника друкувалася українська газета Дрогобицький Листок (редактор – Іван Калинович). Газета виходила як орган Повітової Управи Української Національної Ради у Дрогобичі (періодичність: 1918,щотижня; 1918, ч. 7/8, 1919 – двічі на тиждень; 1918, ч. 1–12 листопада). Однак засновника друкарні вже не було серед живих: у 1917 р. він загинув у Відні. Некролог про нього 18 квітня опублікувала віденська газета "Jüdische Korrespondenz". Вдалося віднайти кілька видань друкарні А. Жупника, які належать до ріжних жанрів. Це календарі, рекламні афіші, вкладкові та платіжні книжечки, накази та розпорядження (оголошення) Повітової команди ЗУНР, ріжні бланки:свідоцтва уродин/смерти та прав убогих, легітимацій, запрошень на вечори танців та урочистість укладення шлюбу, листів повітового суду у Дрогобичі,рахунки, контракти купівлі-продажу. Хронологічні межі цих видань: 1884 – початок 30-х рр. ХХ ст., принаймні, в 30-х рр. їх ще використовували.
Друкарня Жупника діяла у Дрогобичі хронологічно найдовше. Саме вона творила полікультурне середовище міста, видаючи друком продукцію усіх присутніх у краю великих національних громад. Важливо виокремити початок книговидання у Дрогобичі взагалі, вихід у світ перших українських друків, а також газет, що важко переоцінити. Водночас, значними слід вважати й заслуги власне Арона Жупника, який, на відміну від видавцівполяків, сміливо й успішно друкував українські видання.
Джерело: Пастух Р.
Джерело: Леонід Тимошенко "УКРАЇНОМОВНІ ВИДАННЯ ДРУКАРНІ АРОНА ЖУПНИКА В ДРОГОБИЧІ"
