У 30-х роках минулого століття лікуванням шкірно-венерологічних хворих займалися переважно приватні лікарі і лікарі "каси хорих", венеролог Бенедикт Фроммер та інші. В разі потреби стаціонарного лікування таких хворих госпіталізували в Дрогобицькому міському шпиталі, де для них у центральному корпусі було відведено три палати - тепер кімната ресстратури, кабінет головного лікаря і канцелярія онкодиспансеру. У стаціонарі їхнім лікуванням займалася дерматовенеролог Наталія Фрідлендер. Обоє названих лікарів працювали за своїм фахом і в час радянської 1939-41, і в час німецької 1941-44 влади. За кілька місяців до відходу німців вони сховалися в когось із місцевих мешканців, щоб уникнути знищення, потім деякий період займалися лікувальною справою i після 1944 року. 9 серпня 1944 року відкрито Дрогобицький обласний шкірно-венерологічний диспансер ДОШВД у приміщенні колишнього шпиталю "каси хорих" - тепер вул. Січових Стрільців, 20. Спочатку диспансер носив назву "Лікарня ч. III шкірно-венерологічна-міста Дрогобича", згідно з печаткою на тогочасних документах диспансеру. Оскільки венерологічних хворих, котрі у той час потребували стаціонарного лікування, було понад 60 осіб, довелося міській владі подбати про більшу площу для ДОШВД. У 1946 році його переміщено в кілька житлових будинків на вул. М. Горького, тепер Лесi Українки якраз навпроти будинку, в якому мешкав генерал військ НКВД Олександр Сабуров.

У 70-х роках ці будинки диспансеру було знесено - тепер на їх місці красується великий п'ятиповерховий житловий корпус. Розміщення чималої венерологічної лікариі у центрі міста створювало неприємну психологічну ситуацію як для пацієнтів, так і для сусідів та влади. Тому в 1953році диспансер - в будинок на вул. Польній, 2 перенесено далі від центру міста, тепер вул. Б. Козловського, 81, де він знаходиться й дотепер. Влітку 1955 року адміністрація диспансеру провела капітальний ремонт новоотриманого будинку, де перед тим дислокувалася військова частина,- умови праці медперсоналу і лікування хворих значно поліпшилися. Головним лікарем відкритого в 1944 році ДОШВД призначили відомого в Дрогобичі ще з "польських часів" дерматовенеролога Бенедикта Фроммера. У 1945році він виїхав до Польщі. Потім посаду керівника диспансеру займали лікаpі-венерологи Анна Войцехівська 1945-46, Мaрія Хохлова 1946-47, Мирон Фрактман 1947-48. Мирон Гольденберг 1948-67, Міна Варшавська 1967-84, Василь Росоха від 1984 р. - дотепер. У диспансері функцiонували три основні структури, які працюють і нині: стаціонарне і поліклінічне відділення та лабораторія, у якій є клінічний і серологічний відділи.

Завідувачами стаціонарного відділення працювали дерматовенерологи Василь Арделян 1948-51, Анна Безсмертних 1951, Олена Штода 1951-56, Юлія Фаєр 1956-58, Міна Варшавська 1958-61, знову Анна Безсмертних 1961-62, Марія Угрин 1962-64, Лідія Вигнанська 1966-68, О. Новосельцева 1968-70, знову Марія Угрин 1970-82. Від 2001 р. відділенням керує Юрій Росоха. Поліклінічним відділенням завідували Марія Угрин 1966-70, Орeста Малженська 1972-81, Василь Росоха 1982-85, від 1985р.- Юрій Томашук. Лабораторією керували Юлія Фаєр 1949, Н. Трикуц-Бодрова 1959, Любов Фрайт 1967, Л. Тимченко 1969, Юлій Кошельник 1982-85. 

У роботі лікаpів шкірвендиспансеру була запроваджена практика, шо майже кожен із них повинен був відпрацювати менший чи більший термін на посаді серолога - лікар, котрий проводить аналіз Вассермана - на предмет захворювання людини сифілісом. Слід відзначити велику напружену працю організаційно-методичного кабінету і статистиків диспансеру, котрі планували всю роботу колективу і підсумовували його профілактично-лікувальні заходи. 

Сорок років 1954-94 на різних відповідальних постах закладу самовіддано трудився старший фельдшер Василь Озефів, котрого з повагою вважали співробітники "правою рукою" провідних спеціалістів диспансеру. Серед рядових медсестер багаторічною сумлінною працею відзначилися Ганна Показ-Ломарева 1944-91, Олена Расич 1950-92, Катерина Кошельова 1950-87, Анна Ілыців-Андрійовська від 1972 р. і дотепер, Валентина Копилова та інші. Для обслуговування частих виїздів лікарів і середніх медпрацівників у районні центри та села колишньої Дрогобицької області, а пізніше - Дрогобицького району, з метою профілактики, виявлення і лікування хворих венеричними і шкірними недугами, у диспансері було чотири легкових автомобілі. Дрогобицький шкірвендиспансер, внаслідок великої і сумлінної роботи, має значні здобутки в боротьбі зі шкірними та венеричними хворобами на довіреній йому географічній території.

Джерело: М. Богаченко, М. Романяк  " Медицина Дрогобича "

Hosting Ukraine