Створений у 1940 році як обласний-цей статус зберігався до 2000-го року, музей отримав належне комплектування своєї фондової збірки. Основу її склали націоналізовані колекції графа Карла Лянцкоронського, одногоз найбільших колекціонерів Австро-Угорщини. До слова, цей спадок свого часу поділили між Ермітажем, музеями Одеси, Львова та Дрогобича. Збагатили музейні фонди раритети Трускавецького природничо-етнографічного музею, власником якого був бургомістр Раймонд Ярош, надбання Хирівської єзуїтської школи, архів Дрогобицького монастиря Отців Василіан, артефакти Самбірського музею. Пiсля приєднання церков Святого Юра та Воздвиження Чесного Хреста на музейний облік було взято ікони, що склали основу колекції іконопису, твори Федуска, Стефана Медицького, його сина Iвана, отця Василя Глібкевича, отця Петра Метельського.
У 70-90-х роках музей отримав від Міністерства культури чималу збірку творів провідних українських художників, зокрема Марії Приймаченко, Михайла Романишина, Сергія Шишка, Юрія Хімича, Івана Марчука та інших. Зрештою, за останні десятиріччя зібрано величезну колекцію творів відомих митців, які були подаровані та придбані під час персональних та групових виставок Зеновія Кецала, Петра Гейдека, Михайла Біласа. Зявився і доробок дрогобицыких митців Мар'яна Олексяка, Ярослава Даниліва, Левка Микитича, Ярослава Баландюха, Лева Скопа. Поповнювались музейні фонди і в результаті численних експедицій краєм та надходжень із церков. Відтак музей «Дрогобиччина» володіє розкішною колекцією церковного малярства XVI - XX століть, дерев'яної скульптури, численною збіркою стародруків та рукописів, а також багатим зібранням декоративно-ужиткового мистецтва Бойківщини.
У відділі природи експонуються геологічні зразки мінералів та грунтів, гербарії рослин, колекції мокрих препаратів риб і земноводних, опудала тварин. Багато експонатів понад 100-літньої давнини вже стали історичними раритетами. У відділі європейського мистецтва, що розташований на другому поверсі Палацу мистецтв, представлена багата колекція образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва XVI-XIX сто- літь, зібрана графом Лянцкоронським у довколосвітніх мандрівках. Це вишукані предмети побуту, меблі, текстиль, зброя, художній метал та деревопластика; індійська кераміка XVIII століття, китайський фаянс XIX століття, порцеляна відомих європейських фірм XIX століття з Австрї, Hімеччини та Голландії, iталійська майоліка XVII століття. Унікальні твори портретного та жанрового живопису, графіка європейських художників. На першому поверсі Палацу мистецтв, котрий завдяки оповіданню Бруно Шульца став відомий як Вілла Бянки, нещодавно облаштовано сучасну мультимедійну експозицію, що присвячена одному з найвидатніших письменників-новаторів XX століття і художнику Бруно Шульцу, творчість якого на пограниччі магічного реалізму, гротеску та експресіонізму.
В екепозиції використані цитати з його творів, листування, світлини, документи, артефакти, aрхівні відеоматеріали, анімація графічних творів, а також унікальні фрагменти стінопису на тему казок Братів Грімм. У галереї сакрального мистецтва (колишня вілла віце-бургомістра Дрогобича Якуба Фаєрштейна) туристів вразить унікальна колекція західноук-раїнського іконопису XVI-XX століть, котра захоплює як високою фаховою майстерніетю, так і народним колоритом відомих та анонімних українських митців. Стереотип, що музей тичне, трішки нудне і навіть неживе, давно зруйнований. Сучасний музей чикдля творчих експериментів та реалізації масштабних культурологічних, просвітницьких проектів. Сучасний музей дозволяє синтезувати найрізноманітніші жанри мистецтва, запроваджувати нові мультимедійні та інтерактивні засоби, зрештою, поєднувати непоєднуване (як проведення уроку хімії у залі з графікою та живописом). Сьогодні цілком органічно звучить оперний спів під склепінням куполів храму Святого Юра. Уже традиційними стали виступи камерного хору Легенда у Галереї сакрального мистецтва під час презентацій та імпрез. Нікого не здивують вечори поезіп чи дискусійні круглі столи та наукові конференції у музейних залах.
У перспективі є потреба розвивати і літературний напрямок, а, можливо, створення окремої філії Музею книги. Позаяк Дрогобич із часів середньовіччя був потужним центром книгописання. Музейна колекція рукописів та стародруків налічує понад 120 одиниць зібрання. Дрогобич літературний репрезентують такі по- статі: Юрій Дрогобич (Котермак), Іван Верхратський, іван Франко, Осип Турянський, Бруно Шульц, Анджей Хцюк, Казимир В'єжинський, Петро Карманський, Василь Стефаник. Зважаючи на прискорений розвиток туристичної галузі, музейна справа у Дрогобичі належить до пріоритетних напрямків розвитку. А власне, музей Дрогобиччина набуває стратегічного значення, позаяке обличчям міста, презентує історію та культуру краю, зрештою, володіє капіталом майбутнього як хранитель мистецької та архітектурної спадщини.
Джерело: "Країна успішних людей" Алла Гладун
