«Непереможній Владичиці, неба і землі, Цариці

співаємо цю величальну і подячну пісню,

а Ти, Всепіта Мати Бога нашого,

покрий нас могутнім своїм омофором,

 бо кличемо:

Радуйся Небесная Царице,

Грушівська Владичице!»

 

Грушівська каплиця кликала безліч паломників на відпусти тричі на рік.  Довгі роки приходили люди за допомогою на те місце, де давно об’явився образ Матері Божої високо на вербі, з якої внизу витікала водиця, яка оздоровила багатьох  людей від різних недуг, хто лиш щиро просив у своїх молитвах  Матір Божу про видужання.

18 березня 1959 року, голова  райвиконкому, який зі злістю налетів на каплицю з лихослів’ям,  закрив її, і ключі забрав із собою у райвиконком.

Але не заростала стежина до  дерев’яної каплички. Люд християнський відвідував це святе місце переважно у неділі та свята, незважаючи на погрози, утиски, насмішки, бо добре знав слова Ісуса Христа: «Блаженні будете, коли вас ненавидітимуть люди, коли вилучать, коли ганьбитимуть вас та  коли викинуть як безчесне ваше ім’я Сина чоловічого роду. Радійте того дня й веселіться, бо ваша нагорода  велика на небі» (Лука 6:22, 23).

26 квітня 1987 року. Неділя. Тільки зійшло сонечко,  як уставши зі сну дванадцятирічна дівчина Марія Кізин, вийшла з хати, що стоїть на горбочку з південної сторони від каплиці на відстані біля 100м. І, як завжди, звернула свій погляд на каплицю. На мить зупинилась, придивляючись на балкон, де побачила постать у чорній одежі, яка пересувалась з одного місця на друге.  Дівчина  скрикнула: «Мамо, ходіть швидше, дивіться на балкон каплиці, хтось там ходить.» Почали придивлятися свої, потім сусіди, далі під хатою Кізинів ставало щораз більше люду. Чутка про живу постать на балконі набрала швидкого розголосу.

Очевидці стверджували, що перед тим, як у Грушеві з’явилась Богородиця, накотилася дуже низько чорна хмара, з якої було чути страшний грім, сильний ураган затуляв очі, почав падати сильний дощ, якого люди не пригадували за свої роки. Одні люди запитували інших, що то могло означати, що у Грушеві дехто бачив вогненний стовп.

Чутка про появу дива у Грушеві набрала швидкого розголосу. Люди вже не йдуть, а пливуть рікою. З усіх напрямів доріг і вдень і вночі йдуть і їдуть, і немає зупину. Одні дійсно бачили рухому постать, інші жіночу постать у чорній одежі. Оптичними приладами не було видно нічого, а неозброєним оком- видно.

30 квітня 1987 року Божого з’явились різні зображення на блясі купола. Зі сходу на двох листах бляхи видно у повний зріст Матір Божу, що тримає на руках Ісуса. З західної сторони- погруддя Ісуса Христа у терновім вінку. На вікнах каплиці з’явились різні постаті Матері Божої і Ісуса Христа. Хтось бачить, мов у тумані, інші в кольорах, а дехто і живу постать Матері Божої. Одна жінка, підходячи до дверей, через які можна було заглянути всередину каплиці, промовила: «Якби я побачила Матінку Божу, то лишила б  тут найдорожче, що маю при собі». З часом  скрикнула: «Бачу, бачу»,- і відійшла у сльозах від дверей. Стала біля фігури Матері Божої, зняла з пальця перстень, з вух золоті сережки і залишила інші речі. Упала на коліна, уклонилась і так молилась, вдихаючи глибоко повітря.

Вночі час від часу з’являлось ясне сяйво всередині каплиці та над її куполом.

6 травня, на балконі з’явилось ясне сяйво, й якому показалась жінка у білій одежі- Матір Божа. Неможливо описати з яким страхом люди зустріли цю появу. Одні, падаючи, утікали, інші з плачем підносили свої руки, просячи помочі.

7 травня, дуже рано автобус привіз якихось хлопців, які взялися оббивати балкон фанерою, закривати простирадлами вікна зсередини каплиці. У тій метушні одна старенька жінка зайшла до каплиці зачерпнути водички з криниці. Міліція її виганяла. Вона каже: «Синочки! Я таку далеку дорогу їхала, ще й йшла, щоб зачерпнути водиці для своєї бідної внучки, яка довго хворіє, то не вийду без водиці, хоч убийте мене тут на місці». Старенька зачерпнула водички.Коли закрили балкон, то на простирадлі появився образ Богоматері.

Влада докладала багато зусиль, що заблокувати село, обезлюднити це святе місце, але дарма. Їдуть і йдуть люди хто-зна звідки і нема зупину людському потоку. Здається, цілий світ не спить, а співає:

З нами Бог, сильні покоріться,

З нами Бог, можні, не хваліться,

Ваша сила, хоч могуча,

Щезне скоро, так, як туча,

З нами Бог, з нами Бог…

 

10 травня. Неділя. Одна жінка приїхала здалека з німою чотирирічною дочкою і дуже хотіла водиці з кринички. Знайшлися малі хлопчаки, які попід підлогою пролізли до криниці. Зачерпнули води і дали жінці. Вона обмила дочку і напоїла водичкою, а сама приклякнула біля фігури Матінки Божої і довго молилася. Як раптом дочка скрикнула  рукою показала угору на фігуру: «Мамо, дивись»- дочка показувала на фігуру Божої Матері. Мати впала на землю, а коли прийшла до пам’яті, то почула плач малої дочки, яка тримала її за руку. Мати довго молилась і плакала від радості. І всім  розповідала про цю подію.

20 травня. Опівночі при яскравому світлі прожекторів на балконі каплиці з’явилось дуже ясне сяйво,  а в нім жіноча постать в білому одязі, яка нахилилась з балкону і мовби злетіла над людьми і невдовзі зникла. Одні падали, інші втікали, а ще інші піднімали вгору руки і голосно кричали: «Матінко Божа, рятуй нас, помилуй нас, спаси нас…»

У цю ніч ще два рази з’являлася Матінка Божа. Люди не розходились до світанку,  прославляючи Богородицю Молебнями і Акафістами. А також жертвували вишиті рушники,  обруси, різні хустки, гроші.

Вночі з 27 на 28 травня на західній стороні балкона повилась постать  двометрової величини з дитятком на руках. Ту появу було видно близько 20 хвилин.

7 липня, на свято Івана Хрестителя, дзвін зібрав велику кількість народу у Грушеві.  Тут відбулась Літургія за великої кількості священників. І цій радості не було меж.

Мільйони людей побували у Грушівській каплиці і бачили різні чуда- німу дівчину, що заговорила, рухому постать на балконі, особи Ісуса Христа і Марії на куполі, появи Богородиці у вікнах, сяйва над куполом каплиці, і нарешті, живу Матір Божу на балконі, яка у повітрі зникла тричі. Все це мало  б і нас переконати, що дійсно є сила Божа, що є Матір Божа , що є Ісус Христос,які хочуть повернути нас з блудних доріг і направити на дорогу братньої любові. Вони відкрили свої обійми для тебе.