Перша згадка про євреїв у Дрогобичі відноситься до 1404 року, коли банкір польського короля Ягелло єврей Волчко взяв у відкуп дрогобицькі соляні копальні. Ця згадка показова у двох аспектах. По-перше, Дрогобич є третім містом Червоної Русі після Львова та Любомиля, в якому згадується про присутність євреїв. Таким чином, єврейська громада Дрогобича є однією з найстаріших в регіоні. По-друге, починаючи з XV століття її доля була пов’язана з природними багатствами Дрогобича – спочатку з видобутком солі, а з 1840-х років – з видобутком нафти. Як і у всіх інших місцях історія дрогобицьких синагог є матеріальним втіленням історії та характеру єврейської громади міста. 

Починаючи з 1634 року, документально засвідчено існування єврейської громади на Лані, а в 1680 році вперше згадується про існування там синагоги. згадка про синагоги Дрогобича від 1680-го року пов’язана не з її безпосередньою функцією, як місцем богослужіння, а з тим, що там знаходився рабинський суд і проходили вибори керівництва громади. У 1711 році єпископ Пшемишля дозволив відремонтувати дрогобицьку синагогу (з цього документа стає відомо, що вона була дерев’яною), проте в 1713 році ця синагога згоріла. Для її відновлення знадобився новий дозвіл єпископа, який був даний тільки у 1726 році: він вимагав, щоб нова синагога була побудована "не вищою і не більшою, ніж стара". А для будівництва синагоги єврейській громаді довелося взяти гроші в борг у місцевих католицьких церков. У 1743 році дерев’яна синагога була замінена мурованою, що свідчило про багатство громади та її певність собі. Нинішня Велика синагога Дрогобича була побудована на місці попередньої у 1844-1863 роках, і її будівництво збігається з початком розквіту нафтової промисловості в Дрогобичі. Фасад Великої синагоги повторює фасад синагоги в німецькому місті Касселі, в той час як її планування відповідає плануванню традиційних синагог Східної Европи. 

Головним релігійним ритуалом в синагозі є читання Тори. У багатьох випадках, як у Великий дрогобицької синагозі, форма молитовного залу наближається до квадрату, так, щоб всі присутні могли чути читання Тори і бачити церемонію, яка відбувається на бімі. Крім того, чотири величезних пілони, що підтримують склепіння молитовного залу розташовані так, щоб ділити зал на дев’ять рівних полів – і біма, відповідно, розташовувалася в центральному полі. Більшість євреїв Дрогобича належали до  хасидизму. Тільки один значний хасидський цадик раббі Хаїм Меєр Ієхієл Шапіро (1864-1924) проживав в самому Дрогобичі. Як було прийнято, у нього був власний молитовний будинок. Хоча нам невідомо, де точно він перебував, але зберігся малюнок цього молитовного будинку, виконаний сином цадика раббі Авраамом Яаковом Шапіро (1884-1962). У Дрогобичі оселилося кілька нащадків хасидських цадиків, іменованих серед євреїв "ейніклах", тобто онуки. Вони не очолювали окремих напрямків у хасидизмі і у них не було своїх послідовників, однак деякі з них мали власні молитовні будинки.

Джерело: Володимир Левін " Нотатки про синагоги Дрогобича "