Його історія розпочинається 29 березня 1912 року, коли Палата Працедавців нафтової промисловості в Бориславі затвердила тимчасовий статут Геологічної Станції (Stacja Geołogiczna). 1 червня її технічним керівником став доктор геології Болєслав Кропачек , а науковим керівником – професор Яґелонського університету у Кракові, доктор геології Юзеф Ґжибовскі. Розташовувалася станція у будинку в мікрорайоні Потік. Це була перша на теренах сучасної України наукова геологічна дослідна установа в озокеритній та нафтогазовій промисловості. 1-7 вересня 1925 р. у Геологічній станції проходив Перший Геологічний З’їзд Карпатської Асоціації (Association Géologique Karpatique), організований геологом, доктором Константином Толвінським (1876-1961) і присвячений Східним Карпатам. На З’їзд прибуло 67 геологів з Польщі та з-закордону. Спершу до Асоціації входила Польща, Румунія , Чехословаччина та Югославія. В часі З’їзду відбулося дев’ять наукових подорожей до різних місцевостей Прикарпаття та Карпат.
Із початку грудня 1932 до 1952 року на базі Карпатської геологічної станції діяла єдина в Україні та Європі науково-дослідна установа– Карпатський геологічно-нафтовий Інститут. Його організатором та довголітнім керівником у 1932-1939 рр. був саме доктор Константин Толвінський. Щодо постаті Константина Толвінського, то варто зазначити, що він у 1904–1910 роках вивчав геологію в Цюріхському університеті і там же здобув докторську ступінь у 1910 р. під керівництвом проф. Геймана. У 1916 році його приятелі запрошують до Борислава, до якого він прив’язується майже на чверть століття. Спочатку він працює в приватних компаніях, а потім у 1919 р. займає важливе місце у Б. Кропачка – керівника заново відкритої геологічної станції у Бориславі.
Під його рукою станція перетворюється на Карпатський Геологічно-Нафтовий інститут зі своєю красивою штаб-квартирою в сучасній будівлі та серйозним науковим персоналом. У той же час К.Толвінський дав початок "кафедрі нафти та солі" Польського геологічного інституту у Варшаві, керівником якої був до 1930 року. У 1925 р. К. Толвінський, який поклав на себе обов’язок щодо організації першого з’їзду Карпатської асоціації науковців в Бориславі, про ідею якої він оголосив 1922 р. на XIII сесії Міжнародного геологічного конгресу в Брюсселі. Завданням заходу було започаткувати співпрацю геологів з Польщі, Чехії, Румунії, Югославії та Болгарії над стратиграфією, тектонікою та корисними родовищами цієї місцевості.
Другим великим полем творчості К. Толвінського були структурні та фізико-хімічні питання структури польських родовищ нафти та газу. Як його першу роботу в цьому циклі слід згадати працю "Вивчення рівнів нафти, газу та води у Бориславі та Тустановичах під час повеней". Ще однією великою заслугою К. Толвінського було створення у Бориславі в 1926 році місячника "Statystyka Naftowa", який пізніше змінив назву на "Kopalnictwo Naftowe".
Окрім надзвичайно цінної щомісячної статистики буріння та видобування, ці публікації давали картину розвитку окремих нафтових регіонів та перелік розвідувальних бурінь. Як керівник Інституту К. Толвінський зробив великий внесок удосконалення управління та експлуатацію родовищ у Бориславі, а також на результати геологічного контролю закриття води та раціональної ліквідації старих свердловин. Під час Другої світової війни 1940— 1941 рр. К. Толвінський виконував обов’язки заступника директора Інституту у Бориславі, під час нацистської окупації він майже повністю відсторонився від суспільної та наукової діяльності і, врешті-решт, у 1943 році поїхав до Закопане. Після війни він повернувся до нафтової геології як постійний радник з питань геології центральної рада нафтової промисловості, правління підприємств геологічної та нафтовидобувної галузі, де він працював до смерті.
Після війни тут була Центральна науково-дослідна лабораторія тресту "Укрнафта", де в 1951-1955 роках працював видатний вчений Чекалюк Емануїл. Пізніше така лабораторія, але вже НГВУ «Бориславнафтогаз», керована Плескановською Оленою Іванівною, Михалевичем Володимиром Йосиповичем містилася в приміщеннях навпроти теперішньої школи мистецтв. Поряд є невелике приміщення, де були зібрані різноманітні зразки породи ґрунтів з різних місць і різної глибини. Ще одне господарське приміщення знаходилось недалеко. Гарний двоповерховий житловий будинок для інженерів зберігся дотепер десь за кілометр. Із 1962 року тут знаходиться спецшкола для дітей із захворюваннями опорно-рухового апарату та ДЦП. 25 листопада 1992 року на фасаді будівлі встановлено та урочисто відкрито металеву пам’ятну таблицю колишньому інституту. Цей будинок є пам’яткою історії державного значення з 1995 року.
Джерело: Борислав. Нафтова колиска Європи.
