Перші зафіксовані народні пісні в околицях Дрогобича небезпідставно пов’язані з постаттю Івана Франка, який народився в Нагуєвичах, а в 60-х рр. ХІХ ст. отримав освіту спочатку у школі в Дрогобичі, а потім у гімназії. Майже одночасно, з різницею кілька років раніше, в Дрогобицькій гімназії навчався Тит Ревакович (1845—1919), в майбутньому відомий в Галичині громадський діяч і суддя. Якщо мотивацію Франка у записуванні народних пісень, інспірували внутрішні причини, то для Реваковича поштовхом для зацікавлення пісеннимфольклором стали радше зовнішні, об’єктивні фактори. Адже відомо, що Іван Франко з самого народження виростав у середовищі, де народна пісня була органічною складовою культури, на якій формувалася світоглядна система поета. У Дрогобичі, який був культурним осередком з василіянською школою та гімназією, в 50—60-х рр. ХІХ ст. також інтенсифікувався рух відродження національної культури і мови.
Тит Ревакович навчався в Дрогобичі у 1859-1863 рр., і як він сам згадував, у 1861 р. студенти гімназії, українці, вирішили розмовляти між собою українською мовою, що через якийсь час дало позитивний результат. Т. Ревакович записував тільки тексти пісень, тому не можна зробити повних висновків про часові зміни в їх мелодиці. Серед пісенного матеріалу є єдина пісня з мелодією, яку, за словами записувача, співали русини-студенти Дрогобицькі, записана Реваковичем у 1863 році. Характер мелодії цієї пісні вказує на її авторське походження, зокрема на близькість до ритмо-інтонацій гімну Ще не вмерла Україн», музику до якого написав М. Вербицький. до збирацької діяльності Івана Франка, то, звертаючись до історії записування ним дрогобицького пісенного фольклору, треба уточнити, що вони беруть свій початок в період, коли Франко став учнем василіянської школи в Дрогобичі (1864 р.), і далі продовжував збирати пісні, навчаючись в Дрогобицькій гімназії. Спочатку він записував пісні від товаришів, а також від матері та сусідів у Нагуєвич. В результаті постали два зошити коломийок і пісень, частина з яких в майбутньому була опублікована в різних джерелах. Пісні рідного села, а також інших сіл Дрогобиччини, Франко записував і пізніше, зокрема в 1881
та 1882 роках. В цілому це значна кількість пісень,що охоплює всю жанрову палітру місцевого фольклору, включаючи і новотвори.
Новий період, пов’язаний зі збиранням і дослідженням пісенного фольклору Дрогобиччини,пов’язаний з серединою і другою половиною ХХ століття. В листопаді 1940 р. Львівським відділенням Інституту фольклору Академії наук України була організована фольклорна експедиція в тодішню Дрогобицьку область, керівником якої був Осип Роздольський, відомий на той час фольклорист. В складі експедиції були, крім нього, Ярослава Фіголь та Михайло Стельмах. Цікавим об’єктом для дослідження не міг не бути
Дрогобицько-Бориславський нафтовий басейн, а саме, його робітниче середовище, яке значною мірою мало заробітчанський характер. Це середовище формувало свій пісенний репертуар. Першим його дослідником став Іван Франко, який виклав свої основні тези в статті Дещо про Борислав.
Народномузична культура Нагуєвич залишалася в зоні уваги дослідників і в останній чверті ХХ ст.,
здобутки яких відображені у збірнику Народні пісні з батьківщини Івана Франка. Ця вагома праця містить певні підсумки в збирацькій діяльності цього локусу, в ній опубліковані окремі зразки зі згаданої експедиції ЛДК, поодинокі записи різних часів, в тому числі й І. Франка та М. Павлика тощо. У результаті публікації зібраного пісенного масиву в науковий обіг введений досить об’ємний і цікавий матеріал. Отже, в цілому процесс збирання народнопісенних матеріалів на Дрогобиччині налічує вже 150 років. Почавшись всередині ХІХ ст., цей процес інтенсифікувався в наступному ХХ ст., а якість записів вдосконалювалась параллельно зі зростанням технічних можливостей записування. Тим самим було суттєво поповнено джерелознавчий фонд регіонального та вітчизняного фольклору, що розширює можливості для дослідницької роботи.
Джерело: Л. Федоронько "Народні пісні сіл Гаї Верхні та Гаї Нижні на Дрогобиччині"
