Костел Блаженної Кінги
смт. Східниця

 Про те, що Східниця, як і кожне поселення Дрогобицько - Самбірського Підгір'я, має глибоко занурене у віки коріння релігійності та духовності, відомо давно. У зв'язку з тим, що населений пункт був, фактично, багатонаціональним закономірно постає питання про те, як його національні громади задовільняли свої духовно - релігійні потреби. Невідомо, чи пам'ятає добре сучасне населення Східниці про початки римо-католицької традиції, однак припускаємо, що уявлення про минуле прикріплюється тепер у селищі залишками римо - католицького костьолу, який прикрашав колись місцевий  краєвид своїми витонченими обрисами. У порівнянні з християнськими святинями Східниці, місцевий костьол має значно "коротше" минуле, проте його історія є вагомою, без чого повноцінне висвітлення історії Східниці неможливе. 

У XIX ст., за даними на 1865 р., у Східниці налічувалось всього 2 римо-католики. Найбільшим каталізатором був нафтовий бум, який розпочався у сусідніх Бориславі та Мражниці, затим перекинувся на благодатні землі Східниці і призвів до зростання польського і єврейського населення. За даними Людвіка Дзєдушицького, станом на 1880 рік у Східниці налічувалось 115 поляків, з них 109 були римо-католиками. Напевно, місцеві римо-католики, а це були інженерно-технічні працівники і наймані робітники, мали якісь родинні каплички, але у XIX ст. вони продовжували належати до Дрогобицької римо-католицької парафії. Відомо також про те, що найдавнішою римо-католицькою святинею в околицях Східниці була каплиця Св. Архангела Михаїла в сусідньому Майдані, яка існувала від 1861 року. Згідно зі свідченнями автентичних джерел та досліджень польських учених, костьол у Східниці був заснований 1896 року. Дерев'яну святиню було збудовано на пагорбі, який отримав у народі назву - Замкової гори. Другу назву - Костьольна гора - пагорб отримав, вочевидь, після побудови на ньому костьола. Храм був збудований за проектом знаного краківського архітектора Славомира Одживольського. У 1897 р. костьол посятив перемишльський суфранган єпископ Якуб Глазер. 

Передусім варто сказати про посвяту (у польській традиції - титул) східницького костьола. Отже, святиня прийняла посвяту Блаженної  (тепер - Святої) Кінги. Блаженна Кінга, Кенегунда - народ. 5.03.1234 в Угорщині - померла 24.07.1292 в Старому Сончі. Найстарша донька угорського короля Бели IV і Марії Ласкарини, дружина краківсько-сандомирського князя Болеслава V Соромязливого, черниця ордену кларисок, католицька свята, патронка вбогих і гірників соляних шахт. Життя Кінгипроходило, в основному, в Старому Сончі, де вона вчинила чимало богоугоднгих справ. Святу Кінгу обов'язково згадують у костьолах 24 липня. Культ святої набув поширення в її житіях та піснях про неї ще в старопольські часи. У XIX ст. з'явилися історичні повісті та перекази. В іконографії Св. Кінгу віддавна зображували як черницю і засновницю монастиря кларисок у Старому Сончі. 

На території історичної Перемильщини культ Св. Кінги не набув надто великого поширення. Крім Східниці, на території Дрогобицько - Самбірського Підгір'я цим титулом було посвячено костьол у Стебнику (збудований у 1894 році). Згаданий Казімеж Одживольський був одружений з Софією Вольською, сестрою Хелени, яка була дружиною Станіслава Щепановського - одного з найбільш резонансних діячів Бориславського нафтового басуйну. У липні 1895 р. місячник Нафта вже повідомив, що Одживольський отримав дозвіл на побудову костьола. Архітектором бпроекту був Славомир Одживольський - двоюрідний брат Казімежа. 

Ян Риботицький докладно описав урочистості в Східниці, які відбулися 26 липня 1896 року з нагоди закладин наріжного каменя в будову костьола Св. Кінги. Службу відправив ксьондз-канонік Ханчаковський, дрогобицький побощ. Вже перед тим були вибудовані стіни, непокриті дахом. На урочистості виступив з промовою Станіслав Щепановський. Якщо казання ксьондза стосувалось винятково релігійно-духовних проблем, то промова С. Щепановського - соціальних і економічних. У 1897 р. костьол посвятив перемишльський єпископ Якуб Глазер. Через рік засновано місцеву капеланію на чолі з капеланом кс. Анджеєм Лусьняком, що виконував обов'язки душпастиря нафтових працівників та їх родин. 28.01.1898 р. Єпископський ординаріат в Перемишлі написав листа до деканального уряду в Дрогобичі, з якого випливає, що місцеві фірми зобов'язувалися виплачувати капеланові квоти до кінця 1903 р. 

Після відомого краху у 1898 р. нафтових закладів, організованих С. Щепановським разом з К. Одживольським і В. Вольським, К. Одживольський, який, єдиний з коипаньйонів, залишився у Східниці, раптово помер 31.10.1900 р. у віці 40 років. Парадоксально, але в той ще час помер у Нічеччині С. Щепановський. К. Одживольський був похований поблизу костьола. Справа отримання статусу незалежної парафії в Східниці тривала довго, переважно через проблему інтабуляції грунту, на якому був збудований храм. Так, у 1914 році ще тривала процедура отримання сттусу незалежної парафії. Вона закінчилася лише у 1925 р. Перед 1914 р. ксьондзом у Східниці був о. Юзеф Будавський. 

Після побудови і освячення костьолу, тривало його оздоблення. У головному вівтарі знаходилася титульна ікона Блаженної Кінги, а в бічних - ікони Божої Матері і Св. Юзефа. Ікони виконали польські малярі в стилі сецесії. Храм мав також орган. Збереглися візитаційні описи костьолу міжвоєнного періоду, зокрема, 1932 р. Архітектурний стиль храму Св. Кінги - закопанський, однак сучасні дослідники типових рис того стилю не знаходять. Крім ікон, костьол мав орган, виконаний Яном Слівінським зі Львова. Також - муровані дзвіницю. Костьол мав чотири дзвони. Після отримання парафії, костьол у Східниці почав виконувати роль центру римо-католицького життя та духовності в околицях. Так, у 30-х рр. до Східницької парафії належали села Довге, Новий Кропивник, Старий Кропивник, Ластівки, Майдан з Рівниною, Рибник і Урич. 25 червня 1926 року - адміністратором парафії став кс. Ян Дольовий (нар. у 1884 р., випускник гімназій у Жешуві та Ярославлі, теонологічних студій в Перемишлі). 

Ян Риботицький характеризує кс. Яна Дольового як ревного пастиря, за що він отримав кілька почесних звань. Ян Риботицький наводить спогади Вацлава Кассельрінга про службу Божу в костьолі під час окупації, яка відбулася в ніч Різдва 1943 року. Під кінець Другої Світової війни польське населення Східниці переселилося до Борислава і Дрогобича, а в 1945 р. змушене було виселитися до Польщі. 20 жовтня виїхав і останній східницький побощ кс. Ян Дольовий, який перевіз деякі костьольні речі до Домбровки біля Тарнова. Серед них - ікону Матері Божої Ченстоховської, орнати, капи, келиз з патиною, пушку, монстранцію, хоругви. Як свідчить Ян Риботицький, чимало речей залишилось у костьолі, у тому числі й титульний образ Бл. Кінги та ін., ікони, орган, численні речі. Цікаво, що обабіч костьола була могила матері кс. Я. Дольового і п. Вікторії. 

По смерті ксьондза у 1954 році більшість згаданих предметів потрапила в посідання парафії Полянка-Кароль на передмісті Кросна. Інші речі з Домбровки у 1967 р. прийняла перемишльська курія. Однак сучасні пошуки, які проводив Ян Риботицький, не дали результату.

Ян Риботицький спростовує попередньо відому інформацію про те, що костьол у Східниці, який залишився без нагляду, згорів у 50-х рр. ХХ ст. за невідомих обставин. Він переконаний, що місцева влада у 60-х рр. його розібрали. Дерево було перевезене до сусідньої Перепростині, де з нього збиралися збудувати школу. Однак складене на березі потоку, воно було змите водою, у чому автор вбачає кару Божу за вчинене святотавство. 

Тепер слідів костьола не видно (на його місці збудовано церкву), але дзвіниця і надгробок К. Одживольського збереглися. Для людей, які пам'ятали Східницю часу Другої світової війни, брак костьола в панорамі населеного пункту є дуже відчутним (враження я. Риботицького, який відвідав рідну йому Східницю через 55 років після вимушеного переселення).

 

Джерело: Нариси з історії Східниці.   Леонід Тимошенко.

 

Hosting Ukraine