Найдавніші згадки про літинську церкву зустрічаються в документах 1515 р. У 1670 р. парафії надав привілеї польський король Михайло Корибут Вишневецький. Існуюча дерев`яна церква збудована у 1821 (1825) р., по другій світовій війні весь час діюча.

 Церква стоїть у південно західній частині села, при дорозі, між житловою забудовою. Цікаво, що церковне подвір`я від дороги обмежує накрита металевим дашком дерев`яна огорожа - майже ексклюзив сьогодні. Будівля тризрубна, безверха, на бетонному фундаменті, опоясана внизу вузьким дашком. Бабинець і нава знаходяться в одному об`ємі, під спільним двосхилим дахом, гребінь якого вінчає сигнатурка, де висить невеликий дзвін. Посередині стін цього об`єму виділяється вертикальний брус для жорсткості конструкції будівлі.

 До великого вівтаря, накритого трисхилим дахом, з півночі та півдня прибудовані ризниці. З вікна північної ризниці вивели димову трубу від опалення. Бабинець від заходу має маленький присінок. Практично усі стіни вертикально шальовані дошками з лиштвами. Шалювання внизу стіни вівтаря (біля ризниці) зігнило від постійного замокання. Ще одна цікава деталь: у даного типу сакральних дерев`яних будівель стіни завершує широкий карниз. У літинській церкві замість нього зробили маленькі виступи прямокутної форми на однаковій відстані один від одного.

 Також зауважив, що при великій площі дахів відсутні водостічні труби. Праворуч входу на церковне подвір`я розташована дерев`яна одноярусна дзвінниця, накрита наметовим дахом. Внизу захищена "фартухом", стіни, як церкви, вертикально шальовані дошками з лиштвами. На подвір`ї кидаються у вічі три цікаві деталі: напроти входу до церкви стоїть скульптурна композиція - у нижній частині зображено сцену освячення Ісуса св. Іваном Хрестителем, у верхній - сцена смерті Ісуса на Хресті. Техніка виконання - у стилі "народного примітивізму".

 В іншій частині подвір`я на постаменті показана Пр.Богородиця з малим Ісусом на руках, в ніші постаменту - очевидно, священник або один зі святих. Зблизька ці обличчя викликають неймовірне захоплення! Також біля церкви збереглися декілька символічних пам`ятних знаків, які традиційно забілили вапном. На найбільшому видно багато букв, зрозуміти можна деякі слова і дату "1855". На іншому (за вівтарем) чітко видно напис "МИХАІЛ МАЗУР", на сусідньому - "ТЕОДОР ПУШІЙ".

Джерело: В. Слободян "Церкви України. Перемиська єпархія". Львів-1998. - 864 с.