Напівзруйнований та занедбаний Меморіал слави у Трускавці височіє при в‘їзді в місто. Пам’ятник частково декомунізовано: зірка, яка обрамляла вічний вогонь, й чавунне обличчя радянського воїна зникли за невідомих обставин. Залишилась бетонна конструкція та гранітні таблиці, на яких викарбувані прізвища енкаведистів. Так, саме тих, хто вів війну з української незалежністю. Ця війна триває сьогодні з особливою жорстокістю – українців хочуть знищити як націю! Тому більше не може бути напівтонів. І жодних сентиментів до імперської та російської спадщини.
З початку повномасштабної війни у містах і селах України відбувається демонтаж пам’ятників, пов'язаних з срср та росією. У Дрогобичі наприкінці квітня знесли радянський меморіал «Вічний вогонь», у Бориславі демонтували радянський обеліск на честь визволення міста. У Трускавці ж місцева влада досі не ухвалила рішення стосовно Меморіалу слави, що на вул. Дрогобицькій. Історію спорудження цього монументу ми дослідили кілька років тому. Завдяки архівним документам та свідченням трускавчан вдалося розплутати клубок із брехні, цинізму, підміни понять і докопатися до правди. Ініціаторами спорудження Меморіального комплексу "Слава Героям" виступили у 1969 році виконавчий комітет та рада ветеранів Трускавця у відповідь на наполегливі рекомендації компартії. З 1965 року в СРСР почали святкувати День перемоги, й радянська пропаганда формувала міф про велику вітчизняну, запустивши маховик пам’ятникоманії. У Трускавці меморіал втиснули в рамки типового зразка соцреалізму. Схожі були ледь не у кожному селі й місті.
За свідченнями трускавчанина Михайла Марфіяна, співавтора меморіалу, під час його відкриття у 1969 році лише під однією з плит вмурували невелику урну. У ній були останки військових НКВС, зібрані на кладовищі на вул. Дрогобицькій. Таким чином комуністична влада лише створила ілюзію поховання радянських воїнів. Ця ілюзія існувала довгі роки, навіть у часи незалежності України. "Меморіальний комплекс радянських воїнів побудований на місці семи братських могил 1939, 1941 року, 1941-45 р.р."- стверджується в інвентарній картці трускавецького Меморіалу Слави, складеній в ПП "Центр пам’ятникоохоронних досліджень" у 2008 році. Однак Михайло Марфіян наполягав: жодних братських могил на території меморіального комплексу не було. Список "червоноармійців", прізвища яких необхідно було викарбувати на плитах, міське керівництво отримало зверху.
Меморіал слави у нинішньому вигляді немає права на існування. Бо є глумом над пам’яттю наших дідів і батьків, які загинули, захищаючи Україну від обох тоталітарних режимів – гітлерівського і радянського. Очевидно, що вартувало б позбутися цієї спадщини совкової доби. Пам’ятник не має жодної архітектурної, історичної чи культурної цінності. Він є частиною виплеканої в СРСР концепції "великої вітчизняної війни", яка є облудною і брехливою. Сьогодні для нас немає жодної причини дотримуватися кремлівських наративів. У 2016 році у Львівська облрада вилучили "Меморіальний комплекс радянських воїнів" у Трускавці із реєстру об’єктів культурної спадщини. Тобто міська рада може вирішити його долю на власний розсуд. Потрібно також взяти до уваги й думку мешканців міста. Як саме реорганізувати простір, де нині стоїть монумент: зробити сквер для відпочинку чи встановити інший пам’ятник? На ці й інші запитання мали б відповісти трускавчани під час громадських слухань, організованих владою.
Джерело: Ольга Куц
