При вулиці Стрийській у Дрогобичі, біля церкви Св. Спаса, межи двома чепурними овочевими садами, ще за Австрійської монархії збудовано двоповерхову семиклясову Загальну Народну Школу, пізніше названу іменем Коллонтая. Уже від самих початків тут навчалися діти з нижчих, середніх і вищих кляс дрогобицького суспільства, себто бідняків (халупників), рільників, урядників, інженерів, купців ,-причому діти різних національностей: українці, поляки, жиди, німці. У 30-х роках, по скінченню початкових кляс у Раневичах, я записався для продовження навчання в цю передміську школу. Щоденно пішки з товаришами проходив Заріччя, Мельники, побіч Штабільки (рафінерії в електровні) та Болоні межи Стрийським i Бориславським желізнодорожжям, де літом часто в шатрах таборували цигани, побіч Плебанії, Технічної Школи. Раневицькою вулицею виходили на Стрийську. Тут було гамірно від перехожих. Асфальтовим гостинцем (у понеділки і п'ятниці) течія фір прямувала на торг. Проходив я мимо житлових кам яниць, крамниць, кузні Мороза, водяного млина Калічака на Млинівці. Аж тоді потрапляв до школи.

Навчання починалося читанням азбучного списку учнів і молитвою рідними мовами. повя и МОКВ Директором школи був Т. Брила. Учителі - І. Полотнюк, Й.Сверщак, Miсцінська, Г. Літинська, Бразилітин, Урбанович. Релігійні виховники- о. П. Подоляк, о. С. Сапрун, польський ксьондз та - для жидівського віровизнання- рабин. Отець П. Подоляк настирливо, з великою терпеливістю сіяв зерно віри. Часто нечемних учнів за догану питав "на клясі", нотуючи в нотесі погану оцінку. Одначе, в свідоцтві кожному вписував "добре". Отець С. Сапрун патріотично вимагав, щоб кожний учень і учениця вивчили щоденні молитви та правила катехизму рідною мовою, кажучи: "Маєш підручники польської мови, географiї, iсторії - то український катехизм необхідний". Навчав також різних реліrійних пісень - це започаткувало моє замилування до співу упродовж років-у різних хорах.

Кольонія розміщалася при кінці вулиці Стрийської, біля цісарського мосту на ріці Тисьмениці. Поряд піднімається гора Прикірня, яка своїм профілем оглядає добро і недолю мирних та вогненних лихоліть рафінерії "Польмін". Саме "Польмін" зазнав перших бомбових ударів у 1941 році та літом 1944 року, від яких загинуло немало заскочених дрогобицьких робітників. Кожної неділі християнська молодь ішла до церкви Св. Трійці, учні-поляки-до костьола Св. Бартоломія. На Иордан процесії від різних храмів, у тім числі від польського костьола, а також військовий відділ, численні інші віруючі церемонійно сходилися на площу біля ратуші. Тут відбувалося Велике Водосвяття. Подиву був пдний хор церкви Св. Трійці під диригентурою о. С. Сапруна. Цей хор приваблював наших учнів поляків і жидів під час співаних Служб Божих о 10 годині ранку. При школі існувала гарна бібліотека. Раз на місяць збирався Батьківський комітет, де обговорювали різні проблеми біжучого шкільного року. 3 ініціятиви комітету бідніші учні безплатно отримували на перерві тепле молоко. Літом відбувалися прогульки у поблизькі ліси-Гирівку та Гірку.

В день Свята Лісу пополудні наша школа парами прибула на площу біля ратуші, де був збір усіх шкіл. У супроводі оркестрів гімназій, "Польміну" пішли до лісу Гірка. Тут було гарне прийняття, доступний буфет, концерти. Програма затяглася до пізнього вечора. Дрогобицька семиклясова школа імені Коллонтая давала загалом стійкі основи знань, які дозволяли опісля тим, хто мав змогу, успішно навчатися в гімназіях та університетах.

Джерело: Т. Раневич "Школа ім. Коллонтая в Дрогобичі"  Упорядник Михайло Шалата "Дрогобиччина-земля Івана Франка"

Hosting Ukraine