Відкритий у 1898 р. скромний пам'ятник  у вигляді  кам'яного  постаменту з бюстом Адамові Міцкевичу роботи скульптора Тадеуша Баронча став першим  монументом у місті нафти і озокериту за всю його попередню історію. Більше про цього  митця і його скульптури  та інші  твори йдеться у його статті  про "дрогобицького Міцкевича". Можна лише подивуватись, як монумент пережив лихоліття Першої світової, польсько-української, Другої світової воєн, післявоєнних ідеологічних репресій комуно-російської влади проти пам'яток  історії  та культури і дочекався  третього тисячоліття.

Після відкриття пам'ятника протягом  наступних  десятиліть у Бориславі, який швидко розвивався, відбулось чимало різних позитивних подій і змін. Вони надавали йому все зриміших європейських рис. Ось лише кілька  прикладів на підтвердження сказаного. Церковні громади  об'єднались  в одну Християнську гміну. В Губичах відкрилась фабрика  з переробки нафти, церква Покрови Пресвятої Богородиці. На Мразниці, пізніше на головній вулиці  міста спорудили Народні доми "Просвіти", на Потоці, а згодом і на Волянці-українські дитячі  захоронки (садки)...

Із плином часу змінилась  тільки його "прописка".  Якщо початково  момумент польському поетові стояв  біля пізніше  спорудженого кінотеатру "Каменяр" на вул.Т.Шевченка, то нині знаходиться у міському парку культури і відпочинку. Під кронами крислатих дерев йому спокійніше і затишніше, ніж на гомінливій вулиці Борислава.

Джерело: "Монументальна Дрогобиччина". Роман Пастух.