Стосовно рідного села Iвана Франка, то нині тут iснують аж три пам'ятники поетові. Перший з них у вигляді кам'яного погруддя відкрили у 1949 році неподалік приміщення Нагуевицької сільської ради. Хто автор пам'ятника, з'ясувати не вдалося. Коли порівияти світлини з нагуєвицьким пам'ятником-погруддям 1949 р. і пам'ятником-погруддям роботи київського скульптора Володимира Пивоварова на подвір'ї Львівського нацiонального літературно-мемоpiального музею I. Франка, відкритого в тому ж 1949 р., напрошується думка, що автором першого міг бути той же скульптор. Нині погруддя прикрашає подвіp'я Нагуєвицької школи-інтернату.
Другий пам'ятник-погруддя поетові з литого каменю роботи львівського скульптора Євгена Дзиндри встановили у 1966 р. на місці попереднього. Напевно, через згубний вплив погоди і часу твір утратив частину своет естетичної привабливості. Тому його зняли і в 1981 р. замість нього встановили бронзове погруддя 1. Франка роботи того ж митця. Кам'яне погруддя передали до Львівського національного літературно-меморіального музею І, Франка. У 2001 р. скульптор Петро Дзиндра реставрував його, і тепер воно зустрічає кожного відвідувача нової літературної експозиції музею.
На третьому пам'ятнику з бронзи роботи львівського скульптора Еммануіла Миська відтворено образ «сидячого» поета на схилі віку. Він тримає в руці книгy і приciв відпочити на кам'яній брилі після титанічної творчої праці, політичної, культурної і громадської діяльності, котра забрала йому багато сил і енергії. Можливо, на тій брилі, яку залишили після себе його «Каменярі», котрі лупали скалу, прокладаючи гостинець «хоч синам, як не собі» до свободи і кращого майбуття. Пам'ятник відкрито у 1986 р. праворуч перед входом до модерного приміщення літературного музею I. Франка, спорудженого тоді ж з нагоди 130-pіччя поета. Славетний уродженець Нагуєвичів передуєархітектурно-скульптурній композиції «Іван Франкоі світова література» авторства того ж Еммануіла Миська і сам є її частиною. За бронзовим поетом розташувались на невисоких кам'яних брилах-уламках карпатського пісковика єрідному «лісі» бронзові таблиці з портретамий прізвищами корифеів української та світової літератур. Кілька з них появились там пізніше після відкриття музею i цієї композиції. Ось ці прізвища: Григорій Сковорода, Iван Котляревський, Тарас Шевченко, Микола Гоголь, Леся Українка, Василь Стефаник, Ольга Кобилянська, Михайло Коцюбинський, Михайло Драгоманов, Павло Тичина, а також Гомер (Греція), Шота Руставелі (Грузія), Данте Аліг'єрі (талія), Вільям Шекспір (Англія), Йоган-Вольфганг Гете (Німеччина), Віктор Гюго (Франція), Адам Міцкевич (Польща), Шандор Петефі (Угoрщина). Алєксандр Пішкін, Лев Толстой, Ніколай Чернишевскій, Максім Горькій (Росія), Янка Купала (Білорусь), Христо Ботев (Болгаpія), Вітезслав Незвал (Чехія). Там же закладено й Сад слави, по розростається.
Незважаючи на присутність у Нагуевичах аж трьох пам'ятників Великому Каменяреві, всежтаки слід висловити думку багатьох шанувальників його творчості. Вона зводиться до потреби спорудити в центральній частині села бронзовий монумент молодому поетові на повний зріст за відомою світлиною 1875 р., коли він закінчив Дрогобицьку гімназію і шішов із села студіювати до Львівського університету. Тобто зробити так, як зробили свого часу в с. Моринцях на Черкашині, де народився Тарас Шевченко, і в сусідній с. Керелівці, де він зростав від маленької дитини. Коли і чи взагалі втілять пропозицію, покаже час. Але що вона слушна, не викликає сумніву. Нагуєвичі гідні мати воістину величний пам'ятник своєму великому синові.
Джерело: Роман Пастух. Монументальна Дрогобиччина.
