Провід доручив йому створити й очолити мобільну боївку спеціального призначення з 80 найвідданіших і навідчайдушніших месників. Їхнім завданням було знищення ворожих терористичних груп, що видавали себе за бандерівців, підтримання суворої дисципліни в лавах УПА та СБ ОУН, рішуча боротьба з проявами грабіжництва перевищення влади, відвернення бойових дій у населених пунктах для уникнення жертв серед мирного населення, збирання розвідувальної інформації тощо. Перевдягаючись у мундир то капітана, то майора НКВД i спілкуючись із кадровими советськими офіцерами... українською мовою, Макомацький не лише отримував цю інформацію, але й сіяв страх і паніку в рядах ворога, а наприкінці зникав, наче привид. Туг потрібно зробити відступ для детальнішої розповіді, хто був той Макомацький.

Народився Роман Різняк y 1922 р. у самому центрі Трускавця в селянській сім'ї, де нині старий бювет мінеральноoї води «Нафтуся» і зелена санітарна зона., Виховувався на славній історії запорізького козацтва, гайдамаччини, опришківства, Січового Стрілецтва, Холодного Яру, розповідях свого тата на УГА Олекси Різняка, прикладі трускавецьких героїв ОУН Василя Біласа і Дмитра Данилишина, традиціях Пласту. Підлітком проявив лицарські риси, патріотизм і любов ту. Псевдонім «Макомацький» прилип до нього з чиєісь легкої руки від прізвища популярного у 1930 рр. польського футболіста, коли Роман навчався у Дрогобицькій технічній школі та успішно виступав як нападник трускавецької любительської футбольної команди «Зоря». Звісно, що його шлях теж проліг в ОУН. Рятуючись від НКВД, який у 1940 р. замордував його молодшого брата члена ОУН Ярослава Різняка, він перейшов у підпілля і дістався до Польщі.

За завданням Організації вступив до розвідувальної школи. Там навчився керувати всіма видами автотранспорту, військової техніки, радіосправи. Хлопець поглибив знання польської, німецької та рoсій- ської мов. Додатково опанував ще й англійську мову. Наприкінці 1945-го чи на початку 1946 р. переодягнені у форму совєтських офіцерів, Макомацький з М. Кончаківським серед білого дня чекали на Гірці поряд з Дрогобичем своїх зв'язківців. Час минув, а іх не було. Після здобуття незалежності України настали сприятливі умови для увічнення пам'яті легендарного повстанця. 14 жовтня 1995р. на колишній батьківській садибі урочисто відкрили йому кам'яний пам'ятник роботи львівського скульптора Володимира Ропецького. Iніціатором, організатором, залученням спонсoрів до благородної справи займався лікар, активний учасник національного відродження в крaї, член президії Львівської обласної ради першого демократичного скликання Мирон Бучацький. На жаль, тоді ще не мали фотографії, і образ повстанця відтворений зі словесного опису тих людей, які його пам'ятали.

Не знали й точних років життя Романа Різняка, тому на камені його зробили на рік молодшим. Тим паче ніхто не знав, де спочиває прах героя. Лише У 2017 р. М. Бучацький зумів установити місце таємного поховання Макомацького: на старому трускавецькому цвинтарі на вул. Дрогобицькій у могилі тата. Споруджена там за України церква Покрови Пресвятої Богородиці одним боком накрила її. Натомість дослідник домігся У 2018 р. встановлення на стіні церкви за кошти спонсoрів Євгена Стецишина та інших мемоpіальної таблиці воїна УГА Олекси Pізняка і сина - з портретами тата- воїна УПА Романа Різняка. Нехай же їхній подвиг надихає нові покоління ніколи не коритись окупантам, звідки б вони не приходили до нас і за яких «братів» би себе не видавали. «В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля»!

Джерело: Роман Пастух. Монументальна Дрогобиччина.

Hosting Ukraine