Кожен, хто їде з Дрогобича до Стрия, залишивши вже за кілька кілометрів ліворуч автомагістраль Трускавець-Львів, відтак пірнувши вниз з одного пагорба і піднявшись на другий, бачить за Новим Селом, і теж ліворуч, але трохи віддалік від дороги, невисоке біле погруддя. Це пам`ятник Тарасові Шевченкові. Скромний, непоказний. На прямокутному в перетині постаменті, встановленому на неправильної геометричної форми бетонній плиті із заглибиною для насадження квітів. Щоби пам`ятник бачили і вночі, до нього підведено електрику і на стовпі встановлено світильник. Взимку його видно краще, влітку він майже весь ховається в зелені саду.
Пам`ятник стоїть перед давнім хутором Марциполем, про існування якого мало хто знає, бо він при довоєнних 50 хатах нині фактично перестав існувати. Тож не один дивується: чому Кобзар появився тут, а не, скажімо, в чепурному Новому Селі чи принаймні біля самої гомінкої автотраси. Незвичайну історію пам`ятника розповів нині вже світлої пам`яті будівничий Степан Сливич, син Атанаса.
У 1979 році С.Сливич із приятелем випадково побачили в річці неподалік с.Уличного кам`яне погруддя Кобзаря. Хто вчинив варварство, невідомо. Ходили розмови, ніби це справа рук керівника одного з трускавецьких санаторіїв.
С.Сливич самотужки вибрав і розчистив місце на своїй садибі, самотужки спорудив постамент і встановив на ньому погруддя поета, самотужки облицював пам`ятник, самотружки обвів його огорожею з масивного ланцюга, самотужки вимостив доріжку, самотужки підвів електрику для освітлення пам`ятника ввечері. Все- самотужки.
На це йому пішла весна, літо,вересень 1989 року.
А 1 жовтня 1989 року у Марциполі на Дрогобиччині піднявся ще один пам`ятник Т.Шевченкові. У йцого відкритті взяли участь і виступили голова місцевого колгоспу Гигорій Карпович, Степан Сливич.
Не зовсім зручно добиратися до пам`ятника з автотраси попри дачні ділянки і будиночки, дарма, що від неї до нього - рукою подати. Однак туди частенько приходять і приїздять цікаві люди, кладуть квіти. Якось молода пара зупинила весільний кортеж і теж принесла поетові квіти...
Джекрело:: "Монументальна Дрогобиччина". Роман Пастух.
