Нині неможливо уявити площу Замкову Гору в Дрогобичі без монументального бронзового пам`ятника першому відомому українському докторові філософії та медицини, українському авторові першої друкованої книги "Прогностична оцінка поточного 1483 року..." латинською мовою, що вийшла у 1483 р. в Римі, ректорові Болонського університету (Італія), професорові Краківського університету (Польща), астрономові, медику, математику, філософу, поету Юрієві Котермаку (близько 1450-1494 рр.), котрий увійшов у вітчизняну історію під літературним псевдонімом Юрій Дрогобич.
До початку 1970 рр. про цього визначного середньовічного гуманістазнало незначне число дрогобичан, не кажучи про жителів інших частин України. Безпосереднім приводом до повернення вченого із довговікового забуття стало наближення у 1983 р. 500-річчя виходу його праці "Прогностична оцінка".
У 1982 р. за пропозицією і під впливом науковців Львівський облвиконком вирішив відкрити у дрогобичі пам`ятний знак ученому, проте через півроку... зупинив виконання свого рішенняна невизначений термін. Тоді краяни вже більше дізналися про вченого з книги львівського історика Ярослава Ісаєвича "Юрій Дрогобич". У 1982 р. на філологічному факультеті Дрогобицького педагогічного тоді інституту ім.І.Франка скульптор Богдан Процишин встановив гіпсовий барельєфний портрет Юрія Дрогобича. У грудні 1983 році газета "Радянське слово" опублікувала нарис професора Михайла Шалати "Перший вітчизняний гуманіст".
У зв`яззку з наміром відзначити в 1990 р. 900-річчя від часу заснування м.Дрогобича Львівський облвиконком висунув умову спорудити пам`ятний знак... за громадські кошти. Тим часом львівська скульпторка Теодозія Бриж виготовила у бронзі образ Юрія Дрогобича, запропонувавши його місту. Оргкомітет придбав її твір. Скульптуру передали на зберігання у комбінат комунальних підприємств, де вона пролежала вісім років, немов би забута всіма.
Після розпаду Союзу Радянських Соціалістичних Республік і проголошення незалежності України панувала гостра економічна криза. Позаяк, на облаштування площі біля костелу для пам`ятника вченому не знаходилось коштів, група дрогобичан, зорганізованих Миколою Куйдичем з вулиці Стрийської, запропонували встановимти монумент на площі Ринок на готовому місці, для чого не вимагалось ніяких затрат. Влада вишукала кошти аж у 1999 р., аби підігнати відкриття пам`ятника під візит Президента України Леоніда Кучми, який вдруге балотувався на пост Президента України. Тоді вже не було його реального конкурента на виборах В`ячеслава Чорновола, підступно вбитого за допомогою автокатастрофи під Києвом.
Дату відкриття пам`ятника тричі переносили. Врешті-решт замість запланованого на свято Різдва Богородиці та День міста 21 вересня 1999 року урочисту подію з невідомих причин влаштували... на день раніше, тобто в будень. Робочі кабінети у довколишніх офісах замкнули й опечатали. Всі вікна квартир на Замкову гору наказали зачинити і не заглядати. Пропускали до місця події тільки за спеціальними запрошеннями. Президент запізнився на цілу годину. Нарешті він перетнув ножицями синю стрічку і виголосив коротке слово. Далі була промова голови оргкомінету Михайла Шалати, представників духовенства, інсценізація у виконанні акторів театру. А коли музиканти взяли перші акторди з кантати дрогобицького композитора Миколи Ластовецького "Повернення Дрогобича", спеціально наисаної до відкриття монумента, гарант зв свитою попрямував до авта і відбув до Львова. Середньовічний учений проводждав їх з постаменту своїм суворим поглядом...
Джерело: "Монументальна Дрогобиччина". Роман Пастух.
