Впродовж 1929-1940 рр. парохом попелівської парафії був о. Михайло Паславський, син Степана і Катерини із роду Сцілени, який народився 9 листопада 1886 р. у с. Германовичі Пеpемишльського повіту. Навчався у Перемишльській чоловічій гімназії. Духовну освіту здобув у Львівській 1908-1911 p. та Перемишльській 1911-1912 p. семінаріях. По завершенні навчання отримав дияконівські 31.08.1913 р. та ієрейські 07.09.1913 р. свячення із рук перемишльського владики Констянтина Чеховича у катедральному собоpі у Перемишлі. Одружений ієрей. Духовне служіння розпочав як вчитель катехизму у Добромильській школі 1913-1919 p. Під час Першої світової війни був капеланом в австрійській армії, а від листопада 1919 р.-капелан в Українській Галицькій Армії. Надалі призначений спочатку адміністратором парафії 1919-1920 рр., а згодом парох 1920- 1929 pp. с. Лютовисько (Ліського деканату). 24.10.1922 р. заарештований за ордером прокуратури військового суду в Сяноці після ретельного обшуку в помешканні та господарських будинках. Звільнений наступного дня після допиту комісаром поліції в Ліську.

У 1940-1943 pp. адміністратором попелівської парафії був о. Володимир Майба із Борислава, який народився 1897 р. у м. Ярослав (Польща). Впродовж 1904- 1915 рр. навчався у початковій школі та гімназії рідного міста. 1915 р. вступив до Львівської духовної семінарії. Під час Першої світової війни змушений пропустити один рік навчання. 1920р. закінчив семінарію і отримав ієрейські свячення із рук перемишльського владики Йосафата Коциловського. Впродовж 1922-1926 рр. був помічником священика у Перемишлі. У 1927 р. призначений парохом в с. Піддубці Рава-Руського району та с. Тарнава Добромильського повіту. Із 1927 по 1940 рp. був вчителем релігії у школах Борислава. Навчав основ теологіїв семикласній дівочій та в семикласній мішаній школі Бані Котівської, а також у промисловій школі. Після приходу радянських військ викладання катехизму у школі заборонили і о. Володимир Майба призначений пар до 1947 p. провадив душпастирську працю у с. Mістковичі Самбірського району. Із 1947 р. й до арешту був парохом с. Клінцько (Комарницький район Дрогобицької області). Був учасником Львівського псевдособору 8-10 березня 1946 р. Заарештований 22 липня 1950р. та звинувачений в тому, що впродовж 1945-1950 років підтримував зв'язки з УПА, допомагав їм фінансово і харчами. Помер 29 грудня 1975 р. Похований на одному із львівських кладовищ. Реабілітований прокуратурою Львівської області в лютому 1993 р.

Наступний парох о. Дмитро Городиський урядував на парафії впродовж 1944-1950 р. У 1946 р. перейшов до Російської Православної Церкви (РПЦ). Із 1950 по 1954 рр. духовне служіння провадив о. Любомир Мисак (РПЦ). Останнім парохом 1955-1962 рр. перед закриттям храмів був о. Михайло Малецький (РПЦ)". Після Львівського собору 1946 р. церкви були підпорядковані Московському православному патрiaрхату. У червні 1962 р. долішня церква була закрита. У 1989 році після повернення церкви та дзвіниці громаді села їх почали відновлювати і ремонтувати. 25 червня 1989 р. храм відкрили, в той час церква була православною і в ній правив почергово з горішньою церквою о. Володимир Ільницький (РПЦ).

Після о. Володимира на парафію призначили о. Бориса Борецького. 24 грудня 1989 р. з участю о. Бориса Борецького і громади села відбулося переосвячення церкви з православної на греко-католицьку. Впродовж 1991 - 1994 pp. вже греко-католицьку місцеву парафію Покрови Пресвятої Богородиці очолив о. Григоpій Поворозник, яка до утворення Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ (1993 р.) адміністративно належала до Дрогобицького деканату Львівської архиєпархiї УГКЦ. Із 3-го вересня 1994 р. в село Попелі на парафію прибув молодий отець Андрій Якубів, який служить громаді дотепер. Восени 14 жовтня 1996 року зусиллями громади в центрі села було закладено фундамент під новий мурований храм святих апостолів Петра і Павла, який у 2010 р. освятив владика Ярослав Приріз, ординарій Самбірсько-Дрогобицької епархії УГКЦ. Нову парафію святих апостолів Петра і Павла закладено 14 листопада 2001 р. декретом єпископа Самбірсько-Дрогобицької єпархії УКЦ, яка належить до Бориславського деканату згаданої єпархії. Всього до парафії належить 375 родин (1 974 особи греко-католицького віровизнання). Простір парафії окреслюється територіальними межами села Попелі.

Джерело: "Нариси історії села Попелі" Тарас Біликівський