Парохом в цей час був о. Йосиф Подлузький, який урядував на попелівській парафї впродовж 1825-1860 рp. Народився о. Йосиф у 1797 р. Здобув духовну освіту та у 1820 р. отримав іерейські свячення. Помер 13 квітня 1860 р. та похований у Попелях. Під час проведення деканальної візитації у 1841 р. церковні провізори та старшини подали свідчення про те, що парох Йосиф Подлузький ретельно відправляє богослужіння у неділі й свята та завжди проводить катехизацію. За його урядування на парафії без прийняття Святих Тайн ще ніхто не помер, адже парох завжди відкликається на кожне прохання у відвіданні ніколи не полишає своєї парафії. Душпастир за надані послуги при хворого, хрещенні, шлюбі, похороні не вимагав від бідних людей оплати. По смерті о. Йосифа син-о. Петро Подлузький обійняв управління парафією, будучи парохом у Попелях до 1884 р. Bін народився у 1834 р. у Попелях. Здобув духовну освіту та у 1859 р. отримав ієрейські свячення. Спочатку в 1859-1860 рp. був сотрудником, далі 1860 - 1862рp. призначений адміністратором, а потім став парохом (1862- 1884 pp.) у Попелях, де беззмінно служив впродовж всього свого життя. Помер 21 квітня 1884 р. та похований у Попелях.

Впродовж 1873-1912 років колятором попелівської парафії був Микола Крисько. Після річної вакансії право патронату отримав "Ізраїлит (очевидно село Попелі перейшло у власність єврейської родини). Адже впродовж 1880-1939 p. у pізних частинах парафії проживали люди юдейського віровизнання: 1880 р.-у Попелях і Романівці-70, а в Бані Котівській-45 ocіб;B 1884 р.-70 осіб;B 1885 р.-201 особа; 1892 р.-110 оcіб;B 1900 р.-120 oсіб;B 1914 р.-341 особа; 1926 р.- 336 осіб; 1930 р.-у Попелях - 35, в Бані Котівській-800 оcіб;B 1939 р.-загалом 837 осіб. На території парафії проживали й римо-католики, які належали до костелу в Дрогобичі: 1892 р. - у Попелях 13 оcіб; 1902 р.-15 осіб; 1911 р.-11 ocіб; 1913 р.-у Попелях 12, у Бані Котівській-100 осiб; 1914 р.-разом 436 ocіб;B 1926 р.-у Попелях 58, у Бані Котівській 600 осіб; 1930 р.-у Попелях 100, y Бані Котівській 600 осіб;B 1939 р.-разом 1016 оcіб.

Адміністратором парафії впродовж 1884-1885 p. був о. Iван Леонтович, який народився у 1854 р. та отримав ієрейські свячення у 1882 р. Був одруженим світським священиком. Із 1888 р. став вдівцем. Впродовж 1882-1883 рр. був помічником пароха у с. Запалів Чесанівського деканату Перемишльської греко-католицької єпархії. 1883-1884 pp. адміністратор парафії у с. Ліщини Горлицького деканату цієї ж епархії. 1884-1885 pp. адміністратор парафії у с. Попелі Дрогобицького деканату. 1885- 1886 p. сотудник парафї Старий Кропивник Дрогобицького деканату. 1886-1887 pp. адміністратор парафії с. Уріж Дрогобицького деканату, а із 1887 р. та приблизно до 1914 р. парох цієї ж парарафії. Дату смерті не встановлено.

Не тривалий час 1885-1886 рр. на парафії урядував о. Iван Чапельський, який народжений у 1850 р. та рукоположений у 1875 р., а із 1885 р. став вдівцем. Перед приходом на попелівську парафію був асистентом пароха 1876-1877 р. у с. Галівка (Старосамбірський деканат), а надалі сотрудник (1877-1885 р.) у Старому Кропивнику (Дрогобицький деканат). Час та місце смерті не встановлені.

Значно триваліший час 1886 - 1910 рp. попелівською парафією управляв о. Микола Ясеницький, народжений у 1858 р., рукоположений у 1883 р. та став Вдівцем у 1887 р. Розпочинав своє духовне служіння як помічник пароха 1883- 1886 pp. у с. Стара Сіль (Старосамбірський деканат). Після цього призначений на парафію у с. Попелі. Впродовж 1909-1910p. був намісником (деканом) Дрогобицького деканату. Помер у грудні 1910 р. та похований у Попелях.

Впродовж 1911-1919 p. парохом у Попелях був о. Iгнатій Калужняцький, народжений 27 листопада 1860 р., у сімі модрицького пароха о. Антона та Павлини (Полянської). Духовну освіту здобув у Львівській та Перемишльській семінаріях. По завершенні навчання отримав дияконівські 8.12.1889 р. та ієрейські 15.12.1889 р. свячення із рук митрополита Сільвестра Сембратовича. Був одруженим іереєм. Розпочав духовне служіння як помічник пароха (1889-1911 рp.) у с. Пралківці Перемишльського деканату та призначений крилошанином Перемишльської греко-католицької капітули. Заарештований польською владою у 1919 р. та ув'язнений у Модліні. Помер 26 грудня 1919 р. через захворювання на тиф.

У 1920-1929 pp. попелівською парафією управляв о. Василь Мацюрак, народжений у м. Дрогобич 30.08.1869 р., син Ілька і Марії (Пагулі). У 1890р. завершив навчання у Львівській гімназії. Духовну освіту здобував у Львівській та Перемишльській семінаріях. Отримав дияконівські 3.12.1894 р. та iєрейські 9.12.1894 р. свячення із рук перемишльського єпископа Юліана Пелеша. Одружений ієрей. Духовне служіння розпочав як адміністратор парафії 1894-1895 рp. у с. Хміль (Ліського деканату), яке дальше продовжив як помічник пароха 1895- 1896 pp. у с. Красне (Турківський деканат); адміністратор парафії 1896-1897 рp. с. Лосинець (Турківський деканат); адміністратор парафії 1897-1900 рp. с. Свидник (Турківський деканат); парох 1900- 1909 рр. с. Рибник (Дрогобицький деканат); парох 1909-1920 рp. с. Східниця (Дрогобицький деканат); парох 1929-1934 рp. у с. Лютовисько (Ліського деканату), де 5 лютого 1934 р. помер та похований. За його урядування при обох храмах с. Попелі було організовано чоловіче і жіноче братство, до якого у 1926-1928 рр. належало загалом 300 осіб.

Джерело: "Нариси історії села Попелі" Тарас Біликівський