Озеленена площа біля костела Святого Варфоломія виникла за княжих часів, під час побудови замку руського воєводи. Неподалік утворився цвинтар, де знайшли вічний спочинок  найвідоміші та найшанованіші дрогобичани.

Біля костела росло диво природи та історії - старезний дуб, якого звали "руським", чи "козацьким". У Дрогобичі побутує легенда про перебування  в місті  самого гетьмана Б.Хмельницького, який ніби-то у листопаді 1648 року прив'язував до цього дуба свого коня. У руського люду це дерево викликало почуття гордості й свободи. Але, у 1792 році, 3 травня, на честь першої річниці польської конституції, поряд із дубом встромили грубезний кіл привіслянської тополі. Це дерево отримало назву "Дерево свободи". Якраз звідси в 1863 році відправився молодший граф із Снятинки  Станіслав Тарновський  з групою дрогобицьких шляхтичів та ще більшою із снятинських хлопів визволяти Польщу з-під московського ярма. Важливий факт: під дубом збиралася  й українська молодь, співала народних пісень, а біля тополі лунали польські патріотичні пісні. Попри те, що тут існував старий цвинтар, а спокій покійників не годиться порушувати, ніхто не обурювався цими співами. Біля "Дерева свободи" стояли лавки, де могли посидіти, погомоніти. Побожні люди на дуба вішали образи у грубих дубових рамах з дашком. У 1829 році бурмістр Еміль Фестенбург упорядкував прикостельний скверик і засадив його різними деревами. У 1910 році зі східного боку костела, при вулиці князя Я.Осмомисла, до 500-ї річниці  битви під Грюнвальдом відкрито грюнвальдський пам'ятник у вигляді пірамідальної кпи каміння (знищений за радянських часів). Дуб чимраз більше розростався з надією, що українці дочекаються кращої долі. Але, 1954 році, коли радянська Україна та весь Радянський Союз святкували "воз'єднання" України з Росією і вшановували Б.Хмельницького, давній дуб зрізали як і залишки "Дерева свободи". Так розчищалося місце для сільсьогосподарських виставок, встановлення павільйонів. Прикро, що і зображення Матері Богожої на східних арочних воротах заліпили (тепер відчищене). У 1956 році прикостельну залізну огорожу, яку викував коваль Мороз із вулиці Стрийської зняли і перенесли до новозбудованої російської школи № 4. Аж до 1959 року прикостельний сквер використовувався  для сільськогосподарських виставок. Від 1964 року в ньому, в певний час, проходило "свято квітів". Коли сквер став  місцем народних гулянь, його південну частину  розчистили від поховань та залишків надгробних фігур, що лежали на землі, і облаштували громадський туалет. У роки незалежності туалет ліквідували, у зв'язку із будівництвом пам'ятника вченому епохи середньовіччя, вихідцю із Дрогобича Юрієві Котермакові (Дрогобичу), відкритого 20 вересня 1999 року.

Джерело: Дрогобиччина: свідки епох. Р.Пастух, П.Сов'як, І.Шимко.