Стебницький ДГХП "Полімінерал" – державне гірничо-хімічне підприємство (ДГХП), розташоване в м.Стебник Дрогобицького району. Попередні назви: Стебницький калійний завод (не плутати з ТОВ "Стебницький калійний завод"), Стебницький калійний комбінат. Стебницьке ДГХП "Полімінерал" належить еколого-небезпечних об’єктів Львівської області. Площа гірничого відводу становить 1290 га. згідно гірничо-відвідного акту за № 208. Родовище розроблялося двома рудниками – № 1 та № 2. На 1986 рік родовище налічувало запаси калійних руд у обсязі 1,1 млрд. тон.
Стебницький калійний комбінат – підприємство гірничо-хім. промисловості, що випускає мінеральні добрива; розташований у с. м. т. Стебнику. Значні запаси калійних солей відкрито у Стебнику в кін. 1870-их pp., але видобуток їх почато щойно 1923; 1927 – 104 200 т. За сов. влади виявлено нові поклади калійних солей, реконструйовано старі шахти, збудовано ряд нових цехів комбінату; 1961 введено у дію комплекс шахти "Нової" потужністю 1 млн т калійних солей на рік, 1966 введено у дію збагачувальну фабрику. 1970 збільшено потужність комбінату до 0,5 млн т концентрату; 1971 – потужність рудні дорівнює 3 млн т руди. Станом на 20.07.10 податковий борг підприємства становив 1 млн 587 тис. грн.; заборгованість із виплати зарплати на 1 липня 2010 – 350 тис. грн.; на підприємстві працює 221 людина. Виробничу діяльність ДП припинило 1988 році. Підприємство є збитковим починаючи з 2007 року. Розглядається можливість подання цього об'єкту на приватизацію.
В 2010 році ФДМУ двічі намагався продати підприємство – 15 липня та 28 жовтня, але кожного разу конкурси скасовувались через відсутність заявок.
У січні 2010 року Кабінет Міністрів виключив Стебницьке державне гірничо-хімічне підприємство "Полімінерал" з переліку стратегічних підприємств.
Станом на 29.04.2011 підприємство заборгувало бюджету 554 тис. грн. земельного податку.
Відомості про виготовлення повареної (кухонної) солі в Стебнику шляхом випаровування її з розсолів, які виходили в цій місцевості на поверхню, сягають 15 століття. Починаючи із 1500 р. солепромисел в Стебнику стає одним із найбільш прибуткових, який разом з солепромислами Старої солі, Сільця, Трускавця і Калуша входить в число королівських земель Польщі. До 1567 року стебницькі соляні копальні належали польському магнату – гетьману Жевуському і здавались в оренду. Починаючи з 1576 року указом Стефана Баторія вони передані тодішнім дворянам у власність.
Власником солепромислу в Стебнику стає один із тодішніх вельмож п. Ржевський. Солепромисел займав площу 1,6 га, мав солеварню, сушарню, три жилі хати і розсолозабірну шахту. Річна продуктивність сягала – 23 тис.гектолітрів. Продукцією солепромислу були: чиста дрібнозерниста поварена сіль, так звана "Запіканка",крім цього – низькоякісна сіль, яка утворювалась при випарюванні маточного розчину.
Збільшення виварки солі в Стебнику почалося з початком гірничих робіт. До цього часу думали, що Стебницьке родовище має значні запаси кам’яної солі, яка не потребує подальшої переробки. Проведеними гірничими роботами вдалося вияснити, що сіль має значну кількість механічних добавок, тому не може вживатися в їжу без переробки. Враховуючи це був складений проект на видобуток солі із шахти методом розчинення її в підземних камерах (луговнях), отримання розсолів і їх відкачою в солеварню. З другої сторони проект також враховував наявність природних витоків розсолів високої концентрації.
Всі гірничопрохідницькі роботи проводились по вертикалі один від одного на відстані 30 м. Перший експлуатаційний горизонт був пройдений на глибині 90 м. Між другим і третім горизонтами були заложені перші камери (луговні) Брук і Отто. В розсолі луговні Отто аналіз, проведений в 1854 році, показав значний вміст хлористого калію. Значні запаси калійних солей на Стебницькому родовищі були виявлені підземними розвідвиробками вже 1901 – 1906 р.р. До підземного видобутку калійних солей польське акціонерне товариство ТЕСП приступило лише з 1922 року. Одночасно виробляли кухонну сіль із розсолів луговень. За період з 1922 по 1939 р.р. в Стебнику було видобуто 1,5 млн.тонн калійної солі.
Екологічна катастрофа
14 вересня 1983 р. після сильного дощу відбувся прорив ґрунтової дамби хвостосховища між пікетами 7 та 8. Величезна маса висококонцентрованої ропи та твердих відходів (мулу) ринула у басейн р. Солониці, а з неї – у р. Тисьменицю й далі в р. Дністер та Чорне море. Сумарна маса цього викиду становила понад 5 млн т, це був селевий потік з потужним гідравлічним напором. Величезна маса соляних відходів забруднила всю навколишню територію (річки, сади, городи, поля, ліси). Це завдало величезної шкоди флорі й фауні району, а також гідробіонтам річок Солониці, Тисьмениці, Дністра та Чорного моря.
Видобуток руди, згідно з початковими проектами, здійснювався без закладки відпрацьованих порожнин, внаслідок чого утворилося близько 33 млн.м3 пустот, що призводить до просідання земної поверхні і утворення провалів. Рішення про обов'язковість закладки було прийняте міжвідомчою комісією тільки в 1978 році. Збудований на підприємстві закладувальний комплекс загальною потужністю 300 тис. м3 в рік дозволив провести закладку 1,8 млн.м3 шахтних пустот, однак на даний час комплекс не працює. Закладка здійснюється лише породою від проходки і становить всього 1,5 – 2 тис.куб. м в рік. З того часу об'єм виробництва калійних мінеральних добрив у Стебнику зменшився. За умов позитивного водного балансу – переважання опадів над випаровуванням у хвостосховищі, немає гарантії нового прориву дамби після сильних дощів. Тому частину ропи з хвостосховища, яка перевищує проектні позначки, за погодженням з контрольними органами, періодично скидали в р. Солоницю.
За час роботи хімічної збагачувальної фабрики накопичилася велика маса відходів. Рівень ропи у хвостосховищі на початок 80-х років ХХ ст. досягав критичної відмітки, і дамба зазнавала щораз більшого тиску з боку своєрідного соляного басейну. В дамбі з'явилися дрібні тріщини, про що служба нагляду за її станом повідомляла відповідних посадових осіб тогочасного Стебницького калійного заводу, однак належних запобіжних заходів не було вжито. Родовище відроблялось двома підземними рудниками загальною потужністю 4 млн.т в рік. Видобуток руди, згідно з початковими проектами, здійснювався без закладки відпрацьованих порожнин, внаслідок чого утворилося близько 33 млн.м3 пустот, що призводить до просідання земної поверхні і утворення провалів. Рішення про обов'язковість закладки було прийняте міжвідомчою комісією тільки в 1978 році. Збудований на підприємстві закладувальний комплекс загальною потужністю 300 тис. м3 в рік дозволив провести закладку 1,8 млн.м3 шахтних пустот, однак на даний час комплекс не працює. Закладка здійснюється лише породою від проходки і становить всього 1,5 – 2 тис.куб. м в рік.
Загальний об'єм підземних карстових порожнин, якістановлять значну небезпеку і можуть призвести до техногенної катастрофи, становить 440 тис. куб. м, тампонажні роботи припинено в 1993 році. За 2002 – 2004 рр. активізація поверхневого карсту тричі фіксувалася в межах 3-го поясу ЗСО курорту Трускавець. У Стебнику на ДХГП "Полімінерал" у хвостосховищі накопичено 11,2 млн. м3 відходів. Крім ропи, у хвостосховищі міститься близько 20 млн т твердої фази – соляно-глинистих відходів флотаційного збагачення. В зоні Шахтного поля західного флангу рудника № 2 відбуваються деформаційні процеси, які визнано такими, що активізувалися і дана ситуація загрожує виникненню провалів земної поверхні та можливою руйнацією автодороги Львів-Трускавець, водогону Гірне-Дрогобич (водогін знаходиться в межах впливу гірничих робіт на шахтному полі рудника № 2), лінії електропередач.
Після роботи багатьох державних комісій врешті-решт 1988 р. прийнято рішення про закриття хімічної збагачувальної фабрики Стебницького калійного заводу (нині Державного гірничо-хімічного підприємства "Полімінерал"). Після зупинки збагачувальної фабрики "Полімінералу" в зв’язку із запланованою реконструкцією, з 01.01.1988р рудник №2 був зупинений і перебував у стадії консервації. Реконструкція збагачувальної фабрики не відбулася. Залишкові промислові запаси по руднику складають 15,4 млн. т. Закриттю рудника №2 ДГХП "Полімінерал" послужила також аварія шахтного 12-тонного електровозу, який впав до клітьового стволу та вивівши його повністю з ладу.
Згідно з рішенням Міністерства промполітики України (протокол від 29.01.2002 р.) рудник № 2 підлягає "Мокрій" консервації шляхом заповнення гірничих виробіток третього-четвертого горизонтів насиченими розсолами, а простір відроблених запасів вище розташованих горизонтів – гідрозакладкою накопиченими в хвостосховищі відходами збагаченої калійної руди. Розробкою "Комплексного проекту консервації рудника № 2 і рекультивації порушених земель Стебницького ДГХП "Полімінерал" займається ВАТ "Гірхімпром". 24 березня 2004 року Кабінетом Міністрів України видано розпорядження "Про затвердження комплексного проекту консервації рудника N 2 і рекультивації порушених земель Стебницького державного гірничо-хімічного підприємства "Полімінерал"" з строком виконання робіт - 8 років, вартість 162,4 млн. грн. На початок 2009 року повністю відсутнє фінансування цих робіт з держбюджету. На 01.01.2009 р. виконано робіт на 38,796 млн.грн. В зоні Шахтного поля західного флангу рудника № 2 відбуваються деформаційні процеси, які визнано такими, що активізувалися і дана ситуація загрожує виникненню провалів земної поверхні та можливою руйнацією автодороги Львів-Трускавець, водогону Гірне-Дрогобич (водогін знаходиться в межах впливу гірничих робіт на шахтному полі рудника № 2), лінії електропередач.
Характеристика родовища полімінеральних калійних руд
Поклади Стебницького родовища калійно-магнієвих солей за хімічним складом належать до солей сульфатного типу. Для них характерний дуже складний і своєрідний комплекс соляних мінералів і винятково великий вміст глинистого матеріалу. Серед калійно-магнієвих солей найбільше поширені каїніт і лангбейніт,
другорядне значення мають сильвін і карналіт. Значно менше поширені полігаліт, шеніт, леоніт, епсоміт, кізерит, ангідрит, астраханіт, зрідка трапляються вантгофіт, левеїт, сингеніт, галіт та ін. Ці поклади мінералів мають важливе промислове значення, оскільки вони є цінною сировиною для виробництва дефіцитних безхлорних калійних мінеральних добрив.
Стебницьке родовище калійних руд площею 30 км2 лежить у північно-східній частині Передкарпатського прогину в басейні р. Тисмениця в західній частині м. Стебник. Поклади калійних солей розміщені пластами та у соляно-глинистих породах. Система розробки родовища була камерно-підповерхова, без закладки відпрацьованих порожнин. За роки виробітку утворилися порожнини об’ємом близько 33 млн м3 і завдовжки десятки кілометрів. У результаті цього під територією Стебника утворилися великі прірви – луговні. Таких луговень налічується 12, три з яких засипані. Проникнення в шахти води призводить до розмивання перегородок і до просідання земної поверхні й утворення провалів. На сьогодні запаси руди, придатні для видобутку камерним способом, повністю вичерпані. Перший промисловий видобуток калійної солі почався у 1911 р. в АТ Калі. Він випускав лише сиромелений каїніт і кухонну сіль. У 1946 р. було сформоване
Стебницьке державне гірничо-хімічне підприємство (ДГХП) Полімінерал.
У 1966–1967 рр. побудовано хімічну збагачувальну фабрику, яка випускала калійно-магнієве мінеральне добриво (калімагнезію) з вмістом K2O до 17–18 % (без збагачення вміст K2O становив близько 10 %). Найінтенсивніше родовище експлуатувалося у 80-х роках ХХ ст. – понад 2,5 млн т на рік. У 1988 р. хімічну збагачувальну фабрику було закрито, а у 1993 р. припинено тампонажні роботи у карстових порожнинах. На сьогодні перероблення руди на ДГХП не здійснюється. Це пов’язано із недосконалістю, складністю й енерговитратністю способу хлоридного вилуговування. Полімінеральний склад калійних руд і високий вміст у них глинистого матеріалу (до 20 %) значно ускладнювали технологію їхньої переробки. Технологічну схему переробки руд було розроблено у Всесоюзному науково-дослідному інституті галургії (Санкт-Петербург, Росія). Суть цієї технології полягала в розчиненні калійних соляних порід гарячою водою, осаджуванні нерозчинного глинистого залишку і відокремленні від осаду висвітленої висококонцентрованої ропи та кристалізації з неї калімагнезії. Ця технологія виявилася дуже недосконалою. У відходи потрапляли не тільки глина, пісок, але ще неповністю розчинені полігаліт, галіт і ропа з високим вмістом хлористого натрію та калійно-магнієвих солей. Таким чином утворилося 22 млн тонн відходів, які зберігаються у хвостосховищі.
Хвостосховище складається з двох секцій загальною площею близько 125 га. Перша секція-це 69 га твердої фази соляно-глинистих відходів флотаційного збагачення. Друга секція заповнена ропою і розділена перемичкою на дві ділянки – південну та північну, площею відповідно 28,9 та 26,9 га. Субстрат хвостосховищ у повітряно-висушеному стані має забарвлення від темно-сірого до світло-сірого кольору. Забарвлення залежить від вмісту солей, які, кристалізуючись, надають світлішого забарвлення. Вміст водорозчинних солей
визначає ступінь засоленості грунтів, а відповідно, і можливість використання ґрунту. Визначено, що хімізм засолення є хлоридним за аніонним складом і, в переважній більшості, натрієвий за катіонним складом.Зменшенню водорозчинних солей сприяв ріст рослин. За структурою субстрат дрібнозернистий, добре змочується водою. Внаслідок взаємодії атмосферних опадів зі субстратом хвостосховища відбувається вилуговування солей і утворюється вторинна ропа, яка стікає у знижені ділянки дна першої секції. Рідка фаза другої секції Стебницького хвостосховища – це ропа, яка містить хлориди та сульфати натрію, калію і магнію. Вміст солей у ропі коливається від 151,26 г/л (на поверхні соляного басейну) до 437 г/л (на глибині 4–9 м).
Зменшення концентрації ропи у поверхневій частині соляного басейну пов’язане з її розчиненням атмосферними опадами.
Хвости флотації та ропа Стебницького хвостосховища є цінною галургічною сировиною, вторинним родовищем калійно-магнієвих солей, з яких можна отримувати різні хімічні сполуки. Повне перероблення розчинів хвостосховища дає змогу одержати кондиційні продукти – натрію хлорид, калімагнезію, епсоміт і бішофіт. Проблема полягає в розробці оптимальної економічно вигідної та екологічно безпечної схеми переробки. На сьогодні розроблено технологічну схему повного перероблення розчину Стебницького хвостосховища з одержанням кондиційного натрію хлориду і бішофіту. У зв’язку зі зниженням вологості та зменшення концентрації солей у субстраті хвостосховища відбувається поступове проникнення фітоценозів. Напрям заростання має лінійний характер і чітко детермінований зміною засоленості й вологості. Піонерні стадії заростання формуються з рослин галофітних і солестійких екологічних груп, у яких немає представників автохтонної флори. Це свідчить про невідповідність субстрату хвостосховищ умовам природних ґрунтів цієї території. У зв’язку із цим хвостосховище Стебника належить до техногенних субстратів. Перша стадія сукцесії у систематичному аспекті є найбіднішою і налічує чотири родини – Chenopodiaceae, Fabaceae, Asteraceae, Poaceae. Для неї характерний слаборозвинений рослинний покрив, низьке видове різноманіття, мала біомаса та продуктивність. Піонерна рослинність сукцесії представлена такими галофітами:Salicornia europaea L., Puccinella distans (Jacq) Parl., Tripolium vulgare Nees, Salsola
iberica Sennenet Pan. На цих рослинах, які проростають на поверхні засоленого мулу, спостерігають нальоти мірабіліту.
Друга стадія сукцесії характеризується збільшенням видового складу трав’янистих рослин, а саме бобових, які беруть основну участь у накопиченні в ґрунті Нітрогену – Lotus corniculatus L., Medicago lupulina L., Trifolium pretense L., Trifolium repens L., Melilotus albus Medik., Melilotus officinalis Pall., Vicia cracca L. Домінантами стають такі родини: Fabaceae, Poaceae, Asteraceae, Juncaceae, Plantaginaceae,Equisetaceae.Для третьої стадії сукцесії характерне збільшення кількості деревно-чагарникових видів, але водночас зменшується кількість трав’яних видів. Тут ефективно поширюються автохтонні види Betula pendula Roth., Populus tremula L., Rosa canina L. Рослинний покрив відіграє ключову роль в акумуляції сонячної енергії та її подальшій трансформації як у відповідних трофічних ланцюгах, так і у процесах формування ґрунту. У міру розвитку від піонерної до насиченої стадії ґрунт стає родючішим і у біологічний кругообіг включається дедалі більше хімічних елементів. Зі збільшенням родючості види рослин, що розвиваються на багатих живильними
речовинами ґрунтах, витісняють менш вимогливі щодо цього види.
Джерело: А. Фецюх, Л. Буньо, О. Пацула, О. Терек "ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ, СПРИЧИНЕНІ РОЗРОБКОЮ ПРИКАРПАТСЬКОГО РОДОВИЩА ПОЛІМІНЕРАЛЬНИХ КАЛІЙНИХ РУД У м. СТЕБНИК"
Джерело: Білоніжка П., Дяків В. Хімічний та мінеральний склад відходів збагачення калійних руд Стебницького родовища та їхній вплив на довкілля: - Вісник ЛЬВІВ. УН-ТУ Серія геол. 2009. Вип. 23. С. 162–174.
Анучин В.А. Основы природопользования. - М.: «Мысль» 1994.
