У кінці 1939 року, після приходу Радянської влади, були націоналізовані і передані державі соляна копальня і калійний завод. З різних куточків Радянського Союзу приїжджали спеціалісти, завозилось обладнання. План 1940 року гірники виконали 110 відсотків. Але почалась війна...
Стебник попав в окупацію. Завод не зупинився, робочі працювали майже безплатно. Після визволення Стебника від німецько-фашистських загарбників робітники за короткий термін відновини зруйновані ділянки і запустили завод в експлуатацію. Комбінат відновив випуск кухонної солі. З шахти добували каїніть та лангбайтін. Цех каліймаг доводив сировину своєю обробкою до високоякісної продукції. До кінця 1956 року в шахті була кінна відкатка. Потім прийшли потужні електровози. У 1960 році закрили і розібрали каліймаг, солеварню і дослідницьку станцію. На маєткуЯрослава Валюха створили допоміжне господарство, де вирощували всі сільськогосподарські культури. Керівником господарства був Іван Данілов. 30 листопада 1960 року стала до ладу нова шахта зі скіповим підйомом, з'явились нові електровози, і вагонетки, техніка і обладнання, лампи, шахтарки, солемельниці, прекрасний адміністративний корпус з медпунктом, лазнею. Коридор до стовбура шахти, корпус для підіймальної машини, склади під породу, лампова, буфет, молокороздавальний пункт, пральня, майстерні з ремонту взуття та одягу.
Були збудовані також: галерея до залізної дороги, дороги з твердим покриттям, спортивний майданчик, корпус мехцеху та електроцеху, башта для фільтрування води. Стало до ладу велике зелене господарство під дахом. Це 70 арів землі, теплиці. Агрономом був фахівець С. Лисяний. Вирощували огірки, помідори, цибулю, петрушку та різні квіти. Були два свої озера, де розводили рибу, круглий рік були свіжі овочі і квіти. Начальниками господарства працювали Т. Соболь і Т. Мінчак.
Калійний завод Новостебницький
У 1961 році розпочалось будівництво Новостебницького калійного комбінату. Планово рапортували перед ЦК партії. Утворились такі будівельні організації, як шахтоспецбуд, БУ-82, БУ-83, БУ-85, БУ-33. У 1962 році В. Капленка обрали дкпутатом до Верховної Ради СРСР, він був три періоди. Потім два періоди був Тимофій Сидорик. На комсомольську будову почали приїжджати люди різні за своїми переконаннями та віровизнаннями. Приїхало тоді у Стебник більше 600 чоловік "ненадійних". Переважно це були тюремники і депортовані.
Незадовго побудували антикорозійний цех, лабораторію шахти, шахтні приміщення, будівлю для грануляції породи. Проклали вітку залізної дороги на завод. Збудували три вентиляційні шахтні стовбури і три заводські їдальні. Одночасно велося будівництво багатоповерхових будинків, доріг з твердим покриттям. Збудували чудовий будинок культури та кінотеатр, пошту і вузол зв'язку, велику аптеку, ательє мод, дві котельні, 4 дитячі садки, овочевий магазин та ресторан, готель, кафе та перукарню. Усі крамниці будувались на перших поверхах будівель. Найбільшими магазинами були "Стебничанка" ( мала кілька відділів: взуття, радіоапаратура, галантерея, готовий одяг ) і "Дністер" ( кілька відділів ). Згодом побудували крамницю "На Кубі", крамницю тканин, продовольчу крамницю-салон, дві їдальні, гуртожиток, лазні, сауну, будинок ринку, приміщення для фотографа і перукарні.
Ще за якийсь час з'явились: майстерня по ремонту взуття, приміщення для міліції, будівельно-ремонтний цех, тартак, пилорама, ощадна каса, посудний магазин, книгарня. У Стебнику побудували велику лікарню, поліклініку, інфекційну лікарню. Цей медичний комплекс надзвичайно велике враження, цим дійсно можна було гордитись. Наступні будови: автовокзал і пральний цех. Спеціально для калійного заводу було збудоване велике хвостосховище під Болехівцями, яке через халатність колишніх керівників у 1983 році дало тріщину і завдало великої шкоди природі, річкам, сусіднім селам. На заводі була своя рятувальна гірнича дружина, залізно-дорожний та автотранспортний цехи. Був свій стадіон і футбольна команда "Хімік". На Уличнянській території перекрили річки Бистра і Колодниця - зробили озеро технічної води, яка була потрібна для фабрики.
Джерело: М. Дашко "Дещо з минулого Стебника"
