Мальовниче село Нагуєвичі - особливе місце паломництва для справжніх патріотів і шанувальників української літератури, в першу чергу особистості і творчості Івана Франка. «Стежка Івана Франка» - це художньо-меморіальний комплекс, одне з найулюбленіших туристичних місць в Нагуєвичах. І не даремно, адже під час прогулянки по двокілометровій стежці відвідувачі побачать персонажів творів Франка, а також каплицю Різдва Богородиці, літній театр, місток. А ті, хто захоче відпочити, зможуть зручно розташуватися в спеціально облаштованих місцях.

У пошуку виконавців автори Стежки звернулися до керівництва Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва (нині Академія мистецтв). Львів'яни щоб дерев'яні скульптури різали студенти вузу як дипломні та курсові проекти безкоштовно. Між ними відбувся престижний і досі нечуваний творчий конкурс за здобуття такого почесного права. Групу із 22 студентів запросили до Нагуєвич, поселили в приміщенні школи-інтернату, організували ім безкоштовне харчування, і вони взялися за різьбярські інструменти. Доти лісгоспзаг заготовив для роботи потрібну кількість ялинових колод діаметром не менше 80 см. or Piзьбили кожну скульптуру за гіпсовим макетом самотужки або вдвійку. Цю значну мистецьку та водночас і фізичну працю під загальним керівництвом дизайнера, професора Станіслава Мигаля, скульпторів Л. Штеренштейн та I. Балуха успішно виконали І. Кметик, І. Біляч, М. Боднар, I. Бонишко, Я. Гайда, Є. Гордієнко, Я. Грейда, С. Джуравський, Я. Дмуховський, Б. 1ванів, М. Красько, В. Козловський, П. Коцерубський, В. Лукань, Я. Нижник, I. Плаксій, Б. Рожак, Т. Слободський, С. Смільський, А. Сухорський, Б. Турецький, Ю. Цуприк, I. Шимоня, Л. Юрчук. Консультантами були працівники літературно-меморіального музею І. Франка львів'янка Віра Бонь і дрогобичанка Марія Оркуш. До кінця 1985 р. з-під різця студентів вийшли оригінальні дерев'яні скульптури і композиції: «Зустріч з лісом», «Батько», «Мати», «Кохана», «Дзвін», «Прометей», «Каменяр», «Мойсей», «Захар Беркут», «Вічний революцьонер». Дипломною роботою випускників інституту, нині відомих скульпторів Андрія Сухорського і Андрія Коляси став «Майданчик казок» за мотивами казок поета. Еммануілові Миську належить композиція «Пісня i праця», виготовлена у 1984 р. Того ж року на околиці Нагуєвич, біля гостинця до Дрогобича вони разом з С. Мигалем встановили знаки «Шлях поета» і «Bічний революцьонер».

Далі дерев'яні скульптури просочили трансформаторною оливою проти гниття і за допомогою трелювального трактора встановили обабіч Стежки у визначених місцях. Загальна кількість скульптур сягнула двох десятків. Позаяк розвезти машиною гравій і шутер по Стежці не було можливості, то їх носили і розсипали вручну. Для цього влада залучила працівників різних установ i закладів, громадськість. Хоча працювали, образно кажучи, з-під палиці, проте не нарікали, бо відчували особисту причетність до благородної справи великого значення. До втілення проекту Стежки під час ї будівництва прилучилися також наукові працівники Львівського літературно-меморіального музею I. Франка і його філіалу в Нагуєвичах, Львівського музею народної архітектури та побуту в Шевченківському гаю. Дрогобицький лісгоспзаг, нагуєвицький колгосп ім. I. Франка. працівники обласного управління культури, Львівської обласної організації Спілки письменників України (нині-Національної Спілки письменників України), обласної і Дрогобицької районної організацій Товариства охорони пам яток історії та культури. На місці хід робіт контролював помічник лісничого Нагуєвицького лісництва Юліан Чапля.

За задумом ініціаторів і виконавців Стежка починається безпосередньо на узліссі біля дороги в село, від тристалітнього дуба, поряд з яким жебонить срібне джерельце скульптуру літописця. Він тримає розгорнутий літопис із зображенням схеми Стежки. Iснує переказ, ніби під цим дубом любив сидіти малий Мирон, як у дитинстві звали І. Франка, тут він написав оповідання «Олівець», а можливо, й деякі інші твори. Впродовж кількох десятиліть, або від часу щорічних урочисто- стей з нагоди поетових уродин, цей дуб приваблював гостей як живий свідок дитинства і юності світоча. Проте з кінця XX ст. дуб почав сохнути і за два роки до 150-pіччя поета перестав зеленіти. Така ж біда невідомого походження спіткала десятки i встановлено його могутніх побратимів-дубів у нагуєвицькому лісі. Через це взимку і навесні 2006 р. І їх мусили зрізати. Мабуть, нема потреби нагадувати, яким близьким і дорогим був для поета ліс Панчужна, що розкинувся, образно кажучи, на довжині витягнутої руки від Слободи, в якому він бував безліч разів і збирав його дари. Не випадково ліс виконує в багатьох його творах роль своєрідного персонажа, тла, на якому розгортається оповідь.

Під час відкриття у 1981 р. в Нагуєвичах садиби-музею i Стежки поета в ї ініціатора Володимира Кушніра появився задум створити другу подібну Стежку за мотивами ліричної драми I. Франка «Зів'яле листя» в Радичевому лісі, що розкинувся навпроти, за р. Збором. Однак втілити задум у життя через низку причин не вдалося. Слушна ідея не покидала ініціатора упродовж чверті століття і врешті-решт стала реальністю. Коли 24 серпня 2006 р. Україна відзначала 15-pіччя своеї Незалежності, а Нагуєвичі готувались урочисто відзначити 150-ті роковини від дня народження Великого Каменяра за участю Президента України, у Трускавці на території мальовничого парку санаторію «Карпати» відкрили Стежку любові. Це зроблено за кошти санаторію і зав- дяки тодішньому міському голові Левові Грицаку, генеральному директорові ТзОВ «Санаторій «Карпати» Володимирові Маринкевичу та головному лікареві Василеві Поповичу.

Багатьох відвідувачів Стежки любові цікавить питання: чому П споруджено в Трускавці. Як сказано вище, так задумали ті, хто причетний до благородної справи. По-друге, нагадаємо мало кому відомий вислів I. Франка про Трускавець, який колись назвав його «золотодайною Колхідою на благословенному Підгірї». Далеко попереду ще була перспектива невеликого села вирости у відомий бальнеологічний курорт Європи, а поет уже зумів тоді пророче передбачити його розвиток. Доречно сказати кількаслів про комплекс санаторію, інтер'єри та екстер'єри якого оздоблені творами тридцяти відомих львівських художників і скульпторів. Не залишає байдужим і санаторний парк, наповнений бронзовими скульптурами на тему міфології Карпат роботи львівського скульптора Романа Петрука. Це композиції «Сонячний годинник», «Перун, що біжить», «Чугайстер і Мавка», а також унікальний пам'ятник українському Вертепу. Спонукою до його створення став факт розстрілу енкаведистами на Pіздво 1948 р. учасників сільського вертепу в селі Мальчицях на Яворівщині. Нехай Нагуєвичі і Трускавець розділяють два десятки кілометрів. Нехай немає достатньо відомостей про перебування там I. Франка, бо Трускавець був тоді невеличким, хоча вже курортним селом. Нехай він не залишив творів про нього. Але від часу відкриття Стежки любові у 2006 р. поет назавжди «прописався» на відомому курорті, а через нього-і в серцях відпочивальників з усіх-усюд. Так у трускавецькій Стежці любові вдалоі цікаво продовжилась нагуевицька Стежка Франка. Вона стала ще одним оригіналь" ним архітектурно-скульптурним об'єктом «Країни Франкіани», яка приваблює жителів курорту, численних відпочивальників і гостей.

Джерело: https://ua.igotoworld.com/     Роман Пастух  "Велет із Нагуєвич"