Якщо звернути з автодороги Борислав-Самбір у селі Уріж на селище Підбуж, трохи далі за поворотом зліва є закинутий занедбаний маєток, оточений старими липами. Будинок привертає до себе увагу, адже стоїть осторонь від решти помешкань, а його архітектура є нетиповою для сільської забудови. Поруч, через дорогу, розташовані каплиця та фігура святого. Зараз це Богослужбова каплиця Різдва Івана Хрестителя УГКЦ, а будувалась вона ще у 1939 році як римо-католицька тодішнім власником закинутої вілли. Хто ж мешкав у цьому маєтку і чому таку добротну будівлю занедбали?
В процесі пошуку інформації виявилося також, що цей будинок оповитий легендами, які переповідали мешканці краю. Та все ж, по крупинці, тоді вдалося зібрати реальну історію садиби і її власника – поляка Антонія Чупкєвича. А через рік дрогобицький історик Богдан Лазорак опублікував більш детальний опис далеких подій. Відтак постала цілісна картина, яка вкотре свідчить про жорстокість, смерть та руйнацію, яку ніс і продовжує нести з собою "рускій мір".
У 1930 році інженер Ройт за підтримки магістрату міста Дрогобича і Варшавського центрального бюро із водопостачання успішно завершив проєкт постачання води до Дрогобича з боку сіл Сторона, Підбуж, Підмонастирок, Уріж, Нагуєвичі, Унятичі, Лішня. У 1931 році - запрацювала Урізька насосна станція, яка й досі забезпечує водою значну частину мешканців Дрогобицької ОТГ.
Інженером і першим директором насосної станції в Урожі було призначено поляка Антонія Чупкєвича – випускника Варшавських вищих студій з інженерної справи. Це була людина, яка стояла при зародженні галузі водопостачання Дрогобича. Антоній разом із дружиною і двома дочками поселився у віллі, яку він будував біля станції в той самий час, коли споруджували водогін – згідно з актом 1930 року будівля була вже на стадії завершення.
Будинок містив вітальню, 4 спальні, кабінет директора, кімнату для покоївки, мав просторі підземелля. Відомо, що в будинку був резервний пульт для контролю за системами шлюзів, які вмикалися під час повені на річці Бистриця. Через дорогу від вілли Антоній збудував каплицю свого святого покровителя. Ця каплиця мала бути прихожанською для працівників насосної станції римо-католицької конфесії, а також вона була запланована як родинна усипальниця. Але почалася війна, і каплицю освятити не встигли.
Зараз вілла Чупкєвича в Урожі перебуває в аварійному стані: побиті вікна, вибиті двері, облуплений тиньк, підлога та перекриття стелі зруйновані, чути як голосно дзюркотить вода десь на дні глибокого підземелля. Можливо там є залишки зруйнованого водопроводу, а можливо вода просто проклала собі туди стежину сама. Також ходили чутки, що там всередині був басейн, однак офіційної інформації згідно з описом або свідченням очевидців про це немає. Заходити всередину приміщення небезпечно через високу ймовірність провалитися уже в коридорі та й перед самим порогом зіяє чимала квадратна діра. А далі, в кімнатах, вся підлога догори дриґом. Проте стіни виглядають добротними, металева покрівля ще так-сяк тримається купи, але іржа невблаганно робить свою справу.
У радянські часи, орієнтовно у 70-ті роки, у цей будинок заселили сім’ю інженера Губицького з дружиною та трьома дітьми. Чоловік працював на водогоні, а коли посаду скоротили, родина перебралася жити в Стебник. Ось після цього в окрузі й почалися ширитись легенди про те, що ніхто не може прижитися у будинку через присутню там "нечисту силу". В реальності ж все виявилося набагато прозаїчніше: у віллу більше нікого не заселяли, оскільки вона розташована у санітарній зоні. Ймовірно, в часи будівництва подібних вимог ще не дотримувалися.
Каплиця Святого Антонія в радянський період була закрита. Кам’яні фігури біля неї, як описує Галина Пагутяк, стояли понівечені до невпізнання: сірі торси без рук і ніг із застиглими складками одежі. Потім вони зникли. У 1994 році каплицю оновила та освятила місцева греко-католицька громада. Раз у рік, у свято Різдва Івана Хрестителя, тут проводять Богослужіння. Перед каплицею при дорозі стоїть фігура Антонія Святого – ціла і яскрава. А. Антоній Чупкєвич нагадує про себе самотньою могилою та надгробком, який йому спорудили мешканці Урожа.
Джерело: Віра Чопик
